То як ми бачимо кіберпростір, коли одягаємо нейрошолом?

Нейромодем підгружає ділянку мережі, симулює дані у тривимірні структури і візуалізовує їх за допомогою точок. На кількість точок впливає пропускна здатність конкретної моделі нейромодема.

Стаціонарні клієнти зберігають свою позицію відносно реального світу. Тобто, комп'ютер, який в реальному світі знаходиться на останніх поверхах будівлі, в мережі буде висіти високо у просторі. Клієнт нейроінтерфейсу дозволяє користувачу пересуватись мережею – мозку достатньо лише імітувати ходьбу. Структури в мережі діляться по типам:

• Дороги – область-маршрутизатор. По цим каналам переміщаються пакети даних.
• Транспорт – структура пакетів даних. Великі дані симулюються вантажівками, малі – дронами. Завантаженість маршрутизатора симулюється затором.
• Будівля – база даних, на місці будівель у кіберпросторі в реальності розташовані сервери, які зберігають великі об'єми даних.
• Програма – довільна симуляція програми, по бажанню користувача. Програма взлому симулюється черв'яком, який прогризає будівлю, програма захисту – як стіна, програма нагляду – собака.
• Провалля/гори – непокрита ділянка реального світу, яка ніяк не може симулюватись.
• Залізничні вокзали – симуляція дальнобійних каналів зв'язку, які формуються між кораблями у відкритому космосі. Переміщає клієнт в сектор мережі іншої планети чи орбітальної цитаделі.
• Людина – структура клієнта, або його аватар. Стаціонарні клієнти можуть не мати аватара, тоді вони симулюються сферою.

Для пошуку інформації користувач може запустити пошукову програму, тоді біля аватара з'явиться сова (або щось інше), яка полетить на пошуки, і повернеться коли знайде потрібні дані. Розмови в мережі симулюються звуком. А набір і застосування програм залежить від досвіду користувача і його сили волі для симуляції задуманого.

Радий буду відповісти на будь які питання стосовно кіберпростору.
#sc #корисні_матеріали #стаття