Калісто

Людству знадобився деякий час, щоб наважитись на використання гіпер-брам, навіть після багаторазових практичних випробувань, але потреба і бажання заселяти нові куточки всесвіту все ж перемогли страх. Першою вдалою екседицією у відносно далекий космос стала експедиція "Юпітер IV" до одного з найдавніших супутників Сонячної системи Калісто. Звісно, у зоні потенційної досяжності людини були й більш придатні для проживання космічні тіла, але питання стояло в першу чергу комерції, а тільки потім комфорту. Людина – дуже невибагливий вид.

Експедиція "Юпітер IV" складалася з восьми кораблів класу "лінкор", які були сконструйовані так, щоб після прибуття, могли перебудуватися на нову космічну цитадель на орбіті Калісто. Подорож почалася у квітні 2033-го року за земним часом, одразу після заснування першої кратерної марсіанської колонії Альба. Результат вразив всіх: подорож і побудування нової цитаделі біля Калісто зайняли всього 93 соли за марсіанським часом.

Щодо самої колонізації супутника, то на це пішло трохи більше часу, адже колонії, за марсіанським прикладом, вирішили будувати у кратерах, де температура вища і немає нищівних вітрів. По межах кратерів встановлювали прилади віддалено схожі на вентилятори, які ганяли Калістине повітря у замкнутій мініатмосфері. Після такого закоркування кратера, в нього можна накачати або відкачати потрібні гази для створення придатного для людини повітря. У наслідку така система спричинила кліматичні зміни на замерзлому гіганті. З'явилися хмари й осади. З часом таких закоркованих кратерів стало стільки, що і зовнішня атмосфера за межами колоній почала наповнюватись надлишковими газами, змінюючись.

Колонії Калісто заселялись переважно тими людьми, які прибували задля роботи на заводах, у копальнях і шахтах - тобто робітничий клас. Суспільство утворилося невибагливе і терпиме до незручностей, труднощів і кліматичних знущань. ООН, яка керувала створенням та організацією нових планетарних колоній разом з автономною колонією Альба у 2035-му році утворили окремий локальний орган правління на Калісто, який мав регулювати видобуток та обробку корисних копалин з супутника. Директором локального органу правління став Кріс Нікельсон – успішний підприємець у промисловій галузі, який до колонізації Калісто займався видобутком необхідних рудних ресурсів космічного походження, та забезпечував ресурсами концерни й фабрики ООН.

Та виявилося, що через значні внутрішньонаціональні та ідеологічні конфлікти населення колоній Калісто відмовилося визнавати локальний орган правління і самого Нікельсона їхнім легітимним представником. Шляхом збройного перевороту до влади де-факто прийшов лідер ідеологічного руху робітничого класу Занхур Берхадів. В історії вже була подібна практика, але ООН не стали вступати в конфлікти з тими хто забезпечує їх життєво необхідними ресурсами, тому визнали нове незалежне державне утворення і його пердставництво – "Організаційну раду Калісто". Так утворилася перша планетарна держава, і перша комуністична держава за межами Землі.

Надалі ОРК тісно співпрацювала з ООН і майбутніми державними утвореннями, і попри всі застереження і побоювання, сповідувала і реалізовувала ідею рятувальної місії людства, але у своїй "манері".
#sc #стаття