Deus Militaria

⚡️ Більше, ніж просто танки

Що приховує броня легендарних машин? Як змінюється танкова війна та яку роль бронетехніка відіграє на сучасному полі бою?

🪖 Panzer Elite | Танкова Еліта - це історія легендарних танків, розбір конструкції та озброєння, цікаві технічні деталі й досвід застосування бронетехніки в реальних бойових умовах.

Від машин, що змінили історію, до сучасних бойових платформ. Від маловідомих фактів до рішень, які впливають на ефективність техніки в бою. Без зайвої води, міфів і поверхневих оглядів - лише бронетехніка, факти та деталі, які роблять її історію по-справжньому цікавою.

🔥 Panzer Elite - для тих, хто хоче знати, що приховує сталь.

Аналіз тактико-технічних характеристик та операційного досвіду застосування САУ 2С22 «Богдана».

Українська 155-мм самохідна артилерійська установка 2С22 «Богдана», розроблена Краматорським заводом важкого верстатобудування, є першим вітчизняним зразком артилерії, створеним під стандарт калібру НАТО (довжина ствола — 52 калібри).

На початковому етапі повномасштабного вторгнення комплекс існував в єдиному експериментальному екземплярі на тривісному шасі КрАЗ-63221. Проте успішне бойове хрещення під час звільнення острова Зміїний у червні 2022 року, де установка працювала з позицій на материковому узбережжі, продемонструвало високу точність та далекобійність системи, що дало поштовх до запуску серійного виробництва на початку 2023 року.

Станом на 2026 рік український оборонно-промисловий комплекс суттєво наростив темпи випуску, досягнувши показників близько 30–40 одиниць на місяць, а загальна кількість виготовлених самохідних систем та причіпних модифікацій «Богдана-БГ» (модернізованих на основі лафетів радянських гаубиць) перевищує сотні одиниць, забезпечуючи близько 40% усієї далекобійної артилерії Сил оборони на фронті.

Основними технічними характеристиками комплексу є бойова маса близько 28 тонн, швидкість руху по шосе до 80 км/год та екіпаж із 5 осіб, захищений броньованою капсулою від стрілецької зброї й осколків.

Максимальна дальність стрільби осколково-фугасними боєприпасами становить 40–42 км, а у разі використання активно-реактивних чи керованих снарядів вона досягає 50–60 км при скорострільності від 4 до 6 пострілів на хвилину. Важливою технологічною еволюцією проекту став перехід від ручного заряджання до інтеграції напівавтоматичного механізму з ланцюговим досилачем, що спростило роботу розрахунку в умовах інтенсивного вогневого контакту.

Для масштабування випуску та подолання дефіциту автомобільних платформ виробництво артилерійської частини було диверсифіковане на чотири різні типи повнопривідних шасі: КрАЗ, МАЗ, чеську чотиривісну платформу Tatra 815-7 та німецькі вантажівки Zetros. Проект «Богдана» став прикладом глибокої міжнародної інтеграції, оскільки значна частина нових батарей фінансується іноземними партнерами (зокрема Данією та Німеччиною) напряму через закупівлі в українських підприємств для потреб ЗСУ, що робить її інтегрованим елементом європейського оборонного замовлення.

Ілюстрації:
1-3 - Фото 2С22 Богдана на різних шасі
4-7 - Фото 2С22 Богдана веде вогонь
8 - Причіпна варіація 2П22 «Богдана-Б»

#Новітня_історія #Артилерія #Україна #Папка_Донбас
#Flavius_Alexios

Цікавитесь історією Німецької імперії та Першої світової війни? Тоді мій Telegram-канал створений саме для вас! Тут ви знайдете захоплюючі матеріали про ключові події, політиків, генералів та військові кампанії, які сформували хід історії.

У нас ви побачите:

🔸️Цікаві факти та інформація про особистостей і події

🔸Цікаві та рідкісні світлини/відео/карикатури/цитати

🔸 Хроніка Німецької імперії крізь дати, події та візуальні джерела


Якщо хочете глибше зрозуміти події минулого та разом досліджувати одну з найважливіших епох, долучайтесь! Зробімо історію цікавою разом. Ваша підтримка — це наш розвиток. Приєднуйтесь!
👇👇👇👇👇👇👇👇👇👇

Канал: Німецька Імперія 1871-1918 рр.

Чат: чат Німецька імперія

Cymru am byth: повстання Овайна Гліндура(1400-1415 рр.). Перші успіхи [2/2]

Перша велика битва між валлійцями та королем відбулась при Минив Гиві (Mynydd Hydd, перекадається як «гора оленя») у 1401 році. Її точна локалізація та обставини залишаються дискусійними. Проте загальна картина зрозуміла: англійські сили намагалися нав'язати повстанцям бій у складній валлійській місцевості, тоді як люди Гліндура використовували переваги рельєфу та власну мобільність. Єдине джерело, що описує дані події, яке дійшло до наших днів – це «Анали Овайна Гліндура», де зазначено наступне:

«Наступного літа після цього Овайн повстав з шістьма десятками лиходіїв та злодіїв і привів їх, як на війну, у височини Кередігіону. І півтори сотні чоловіків з низовини Кередігіону, Роса та Пембрука зібралися там і прийшли до гори, щоб спробувати захопити Овайна. І на горі Гідгандт відбулася зустріч між ними, і щойно англійське військо повернулося, щоб тікати, двісті з них було вбито. І тоді велика похвала дійшла до Оуайна, і разом з ним повстала велика частина молоді та лиходіїв з усіх регіонів Уельсу, поки з ним не зібралося велике військо».

Історики сумнівалися у відносному розмірі сил у співвідношенні десять до одного, хоча в англо-фламандських силах було кілька сотень. Як варіант, автор і антиквар Томас Оуен Морган припустив, що 120 вояків Гліндура доповнювалися лучниками у типовому для того часу співвідношенні три до одного, що наближалося до 500 на його боці.  Це число було прийнято в деяких пізніших джерелах.Противників валлійців оцінюють у приблизно 1500 солдатів. Автори, які дотримуються тези Моргана, припускають, що війська Гліндура складалися переважно з лучників на гірських поні, які добре підходили для подорожей болотистими або гірськими районами.

Тим часом англо-фламандська армія, ймовірно, складалася з піхоти з підтримкою кількох легких кавалеристів.Незважаючи на пристойне спорядження, англо-фламандським солдатам бракувало військового досвіду, і їхня поразка може свідчити про загальну відсутність дисципліни в їхній армії, хоча альтернативна версія полягає в тому, що вони піддалися фланговій тактиці.

Так чи інакше, валлійці здобули свою першу серйозну перемогу. Вона спонукала Генріха IV нарешті серйозно поставитися до валлійського повстання. 18 вересня того ж року він розіслав заклики зібрати армію під Вустером, вважаючи валлійську загрозу явною та безпосередньою. Потім ця армія вступила до Уельсу, щоб вступити в бій з Гліндуром, а тим часом перемога надала повстанню нового поштовху та дозволила Гліндуру просунутися на південь. Він пробрався до долини Тайві, де його «прийняли з ентузіазмом». Гліндуру також вдалося розпочати переговори з французами, шотландцями та ірландцями.

Повстання і не думало закінчуватись.

Ілюстрації:
1 - mynydd hydd, сучасне фото
2 - Генріх IV Ланкастер

#Британія #Кельти #Середні_віки #Фото #Портрет
#Macsen

Cymru am byth: повстання Овайна Гліндура(1400-1415 рр.). Перші успіхи [1/2]

Отже, маємо 1400 рік. Овайн Гліндур програє свою боротьбу з Реджинальдом Ґреєм у правовому полі, королівська влада не поспішає ставати на його бік, а сам Ґрей, користуючись своїм становищем та зв'язками при дворі, фактично демонструє валлійському аристократу, де його місце.

І тоді Гліндур вирішує, що якщо англійський закон не працює на нього, а значить – можна спробувати інші аргументи.
У вересні 1400 року Овайн разом зі своїми прихильниками піднімає повстання. Перші удари припадають саме на володіння англійських лордів у північно-східному та центральному Уельсі. Повстанці починають захоплювати замки й маєтності, спалювати майно противників, нападати на англійські поселення та перебивати комунікації.

До Гліндура починають приєднуватися валлійські аристократи, представники місцевої знаті та просте населення. Для одних це можливість повернути втрачені землі та привілеї, для інших – шанс позбутися англійської адміністрації, а для третіх – просто чудова можливість нарешті поквитатися з сусідом-англійцем за всі старі образи, накопичені поколіннями.

Англійська влада спочатку не сприймає ситуацію як щось особливо небезпечне. Лондон має куди серйозніші проблеми: Генріх IV лише нещодавно захопив трон, його владу оскаржують прихильники поваленого Річарда II, а на горизонті вже маячать проблеми з Шотландією та французами.

Тому перша реакція корони – не масштабна каральна експедиція, а спроба швидко придушити заколот силами місцевих лордів.

І тут англійці дещо прорахувалися. Гліндур чудово розумів, що відкрито зіткнутися з великою англійською армією йому поки що не під силу. Тому перші місяці повстання валлійці використовують те, що їхні предки практикували століттями: знання місцевості, швидкі рейди, засідки та удари по слабких місцях противника.

Поступово повстання охоплює дедалі більшу територію. Англійські замки та маєтки стають цілями нападів, а королівські чиновники дедалі частіше втрачають контроль над сільською місцевістю.

Гліндур перестає бути просто бунтівним аристократом, а вже помалу перетворюється символом опору – мало не міфічним Пендрагоном, що нарешті повернувся з Авалону і готовий повернути Британію її законним власникам.

І саме це найбільше лякає англійську корону. Бо придушити одного феодала можна військом. Значно складніше придушити ідею.
У 1401 році Генріх IV нарешті вирішує показати валлійцям, хто тут король, і особисто очолює каральний похід. Щоправда, Уельс має одну дуже неприємну для англійського короля властивість: він чудово підходить для того, щоб величезна королівська армія почувалася величезною лише доти, доки не почне шукати противника.

Спочатку повстанці трохи лажали – Гліндур програв дві перші битви у Північному Уельсі при Мавдві та Кадер-Ідрісом, що змусило його змінили локацію. А тим часом у Кармантені – все тому ж Північному Уельсі нарешті зібралась англійська армія Генріха, яка рушила по душу Гліндура та його бунтівної братії.

Англійські війська складалися з англо-фламандських поселенців із Західного Уельсу. Землі поселенців раніше були розграбовані Гліндуром, тому війська зібралися, щоб протистояти Гліндуру в його фортеці в Середньому Уельсі. Поселенців підкріпили великі сили англійських солдатів та фламандських найманців.

#Британія #Кельти #Середні_віки
#Macsen

Контрбатарейна боротьба: коли вирішують секунди

Одним із найважливіших елементів сучасної артилерійської війни стала контрбатарейна боротьба — виявлення, придушення та знищення артилерії противника.

Сьогодні артилерійська установка вже не може просто приїхати на позицію, зробити десятки пострілів і спокійно залишитися там. БПЛА, радари та інші засоби розвідки дозволяють досить швидко визначити місце, звідки ведеться вогонь.

Тому після отримання координат артилерія повинна діяти максимально швидко.

У випадку «Мста-С» координати можуть надходити від БПЛА або контрбатарейних радарів. Розрахунок займає позицію, здійснює вогневий наліт і після цього змінює місце.

Західні системи намагаються скоротити цей цикл ще більше.

PzH 2000, CAESAR та Archer інтегруються в цифрові системи управління, що дозволяє швидше отримувати інформацію про ціль і відкривати вогонь. Особливо це важливо під час контрбатарейної боротьби, коли артилерія противника сама може змінити позицію за лічені хвилини.

Окремо варто згадати технологію MRSI. Вона дозволяє одній артилерійській установці випустити декілька снарядів за різними траєкторіями так, щоб вони одночасно вразили ціль. Таким чином, противник отримує одразу декілька влучань замість того, щоб мати час відреагувати після першого пострілу.

Але перевага західних САУ полягає не лише у швидкості.

Важливу роль відіграє розосередження. Артилерійські установки можуть знаходитися на значній відстані одна від одної, залишаючись об'єднаними цифровими мережами. Це зменшує ризик того, що один удар знищить одразу всю батарею.

При цьому кожна система має свої сильні сторони.

PzH 2000 робить акцент на вогневій потужності: висока скорострільність, великий боєкомплект і можливість вести інтенсивний вогонь.

CAESAR — на мобільності. Колісне шасі дозволяє швидко переміщуватися дорогами та змінювати райони застосування.

Archer — на автоматизації та живучості. Екіпаж може практично не залишати кабіну, а цикл «постріл — відхід» займає мінімум часу.

Тому питання «яка САУ краща?» насправді не має простої відповіді. У різних умовах важливими будуть різні характеристики.

Але сучасна війна показала одну закономірність: артилерія поступово перетворюється з окремої гармати на елемент єдиної розвідувально-вогневої системи.

БПЛА знаходить ціль.
Радар визначає координати.
Система управління передає інформацію.
Артилерія завдає удару.
Після чого установка змінює позицію.

У такій війні вирішальними можуть бути вже не десятки хвилин, а буквально секунди.

Саме тому головна різниця між сучасними артилерійськими системами полягає не лише у калібрі, дальності чи скорострільності. Вона полягає у тому, наскільки швидко вся система може перетворити інформацію про противника на вогневий удар.

#Новітня_історія #Артилерія #Україна #Папка_Донбас
#Flavius_Alexios

1 - 2С19 Мста-С
2 - PzH 2000
3 - CAESAR
4 - Archer

#Новітня_історія #Артилерія #Україна #Папка_Донбас #Світлина