Минулого року я був на першому пікніку і тоді це був найкращий досвід великої події від доковідних часів.
Натурально, що я порівнюватиму цьогорічний пікнік з минулорічним:
👉🏻 Їжа. Минулого року з їжею все було погано. Цьогоріч це виправили, тож на локації були намети від модних київський кафешок зі стрітфудом: Honey, Mirali, Dog&Tails, t.c.pizza, Doggeriz, Nunu.
👉🏻 Меморіал загиблих айтівців на вході. Вразив і засмутив величезною кількістю портретів. Памʼятаємо.
👉🏻 Інша локація. Минулого року подія була у UNIT.city. Там було кілька окремих локацій, затінених будинками та деревами. Цього року був одне великий павільйон та відкритий асфальтований майданчик з мінімумом дерев. На мою думку на UNIT було краще.
👉🏻 Головна сцена була у павільйоні, поруч з усіма зонами партнерів. Кожен партнер ставив свої колонки і разом з головною сценою це створювало велику метушню та гамір.
👉🏻 Спікери говорили з голови, були мало підготовлені. Замість структурованих доповідей переважно були розмови і потік свідомості.
👉🏻 Цьогоріч було лише два потоки: основний та ретросцена - дуже малий простір з потоками свідомості та ностальгії.
👉🏻 Не було технічної сцени, як минулоріч, де розповідали би щось більш айтішне і прикладене - тоді це була для мене найцікавіша сцена. Лише бізнес, бабки, найм, погляди у майбутнє.
👉🏻 Дуже активний мілітарі хантинг. Ціла алея з представниками підрозділів та мілтеку. Воно і не дивно в часи війни.
👉🏻 Зустрів значно менше знайомих облич (майже нікого), хоча минулоріч на пікнік зібрались ніби всі кого я коли-небудь знав з ІТ тусовки. Можливо причиною став нічний обстріл і безсонна ніч, через яку люди весь день
Підсумовуючи: вийшло дуже класно, я дуже приємно провів час і безмежно вдячний організаторам за те, що взялись організовувати таку масштабну подію у такий складний час.
Але особисто для мене, минулого року було більш вайбово, хоч і з гіршою їжею 😉