Двічі пройшов The Last Of Us Part II.

Якщо коротко, то гра дуже сподобалась. Сюжет традиційно завжди сильний. Гра емоційно виснажує: боротьба за виживання головних героїв та моральні дилеми, через які вони проходять, змушують розчулюватись та співпереживати.

В першій частині історія крутилась довкола батьківської любові, що народжувалась між Джоелом та Еллі, яка замінила йому дочку. В другій частині, історія побудована на лютій ненависті, розпачу та бажанні помсти. Гра добре показує сіру мораль: історія ведеться дзеркально, як з боку Еллі, так і з боку Еббі: обидві юні, обидві мають нерозділене кохання, обидві втратили близьких, обидві є членами великих організованих груб, що боряться за виживання. Стає зрозуміло, що бажання помститись, не допомагає залікувати рани, а лише ще більше розгойдує маховик насильства.

Графіка чудова та кінематографічна — величезний стрибок після першої частини. Звуки моторошно реалістичні, до мурашок на шкірі. Музичний супровід від Густаво Сантаолалья неперевершений, як і у першій частині.

Механіки загалом зилишились незмінними. В цілому, гра — це похід доволі широким коридором із відкривання-закриванням дверей для підвантаження. На щастя, розробники розбавляють цей похід новою зброєю, супротивниками, перешкодами та екшеном. Особисто мені не набридало, хоча чув думки від знайомих, що гра нудна.

По ходу гри можна заробляти бали, за які, в головному меню, можна відкривати різні модифікації ігрового процесу (по суті, чіти). Вдруге я проходив саме з модифікаціями, які сильно урізноманітнили ігровий процес. Маючи мод на нескінченний боєзапас можна постійно стріляти лише з лука з розривними набоями — тоді гра перетворюється з стелс-сурвайвела на динамічну м’ясорубку в стилі Call of Duty. Друге проходження було цікавим досвідом.

Підсумую: 10/10. Гра — шедевр. Грати всім, хто ще не грав. Ну і чекаємо на серіал по цій історії.