Channel Public Channel

ᴅéʟɪᴄᴇ ᴀᴜx ɪʀɪꜱ ╹ ╻

@deliceiris

— солодкість квітів ірису.

優 | ніжність, що прихована у простоті |

me: @mikiii_m

Open in Telegram

Subscribers: 15
Photos: 129
Videos: 5
Links: 6

Showing posts older than #155 · Back to latest

Older Posts 16 shown

Post #154 30 Aug 9, 2026, 18:32 UTC

This post (sticker, poll or similar) has no web preview. Open in Telegram

Post #153 30 Aug 9, 2026, 18:31 UTC

This post (sticker, poll or similar) has no web preview. Open in Telegram

Post #146 38 Aug 3, 2026, 20:55 UTC

pre-trip.

❤‍🔥 4
💘 3

Post #145 31 Aug 3, 2026, 17:26 UTC

Forwarded from ( 制限 ) ;; ϻarlboʀᴏ ᴄʜꫀׁׅܻrrʏ ๑

кохання..
воно не приходить тоді, коли ти готова до його візиту.
воно приходить тоді, коли ти найбільше припала на відчуття неочікуваності. 🤩

❤‍🔥 5
💘 1

Post #144 43 Jul 30, 2026, 19:25 UTC

🫶🏻

❤‍🔥 5
💋 4
💘 3

Post #143 33 Jul 30, 2026, 19:24 UTC

This post (sticker, poll or similar) has no web preview. Open in Telegram

Post #142 28 Jul 30, 2026, 19:24 UTC

This post (sticker, poll or similar) has no web preview. Open in Telegram

Post #141 29 Jul 30, 2026, 14:50 UTC

This post (sticker, poll or similar) has no web preview. Open in Telegram

Post #140 29 Jul 30, 2026, 14:45 UTC

ᴅéʟɪᴄᴇ ᴀᴜx ɪʀɪꜱ ╹ ╻ Essay – Find You feat. Ida Dillan

минуле літо. глибока ніч. тиша.
день наповнений помилками, які віддають болем в грудях. і знову, знову питаєш в себе — а чи правильно вчинила? чи варто було пробачати. і знову зрада, знову чужий сміх поряд з рідним-любимим, знову фотографії від яких хотілось померти.
але тепер, коли біль вщух, коли усе те, залишилось в минулому, серце перестало калатати при згадці чужого імена. тепер усе точно кануло в огиду і ненависть, тепер легше дихати.
нове життя, нова закоханість, яка не знищує а відновлює усе, те що було зруйноване.

❤‍🔥 4
💘 2
💋 1

Post #139 28 Jul 30, 2026, 14:37 UTC

Find You feat. Ida DillanEssay

❤‍🔥 2
💋 2
💘 1

Post #138 32 Jul 27, 2026, 16:48 UTC

коли впадуть усі мої образи, коли втома переможе міцність, і розламає сміх навпіл, перетворивши його в гіркі сльози, коли від мого зібраного роками ідеального образу залишиться лише спогад, коли мерехтіння очей перестане бути радістю, а стане байдужістю, коли остання бровада кане у незабуття — ким я тоді буду? коли усе це зникне, чи буду я потрібна?