Післямова паблішерки✍️

🔥 Це було максимально А-ХУ-ЄН-НО!

"ВІКТОРІАНСЬКА ПСИХОПАТКА" Вірджинія Фейто
Vivat, 2026, 208 стор. (або 4:56:22)
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

🍵 Молода дівчина влаштовується гувернанткою до двох дітей в багату родину і... вбиває їх всіх (майже) на Різдво. Це не спойлер, вона каже про буквально на перших же сторінках. Спойлери будуть далі.

💀 Інтрига тут не в тому, хто вбив, а в тому, чому вона мала право на цю лють (в її координатах, звісно).

📌 Протягом трьох місяців Вініфред Нотті ("називайте мене Фред, так звуть монстра всередині мене") чемно вчить дітлахів, терпить знущання господині ("сьогодні ви ночуєте у собачій конурі, міс Нотті") та вимірювання черепа від господаря ("у вас напрочуд чудовий череп, так схожий на мій! ми могли б стати близькими друзями, міс Нотті").

💡 Щоправда, вона постійно згадує якихось "інших" та те, як їхня кров забарвлювала їй руки чи одяг, розмірковує над тим, що цього разу треба не піддатися емоціям, але... регулярно їм піддається, з-за чого кількість трупів навколо дівчини (а читач, звісно, вже здогадався, що ж там сталося із тими "іншими") росте — "горище стає многолюдним".

🔥 Авторка філігранно препарує не тільки жертв руками своєї Вініфред, але й лицемірні традиції, вікторіанський уклад та гендерні ролі, що їх нав'язує патріархальне суспільство — "якби ж їм стало клепки об'єднатися, вони заввиграшки могли б нас здолати, якби бодай частина них не було вирощена в неволі та не присилувана до чемності й послуху".

💀 Влаштувавши у передріздвяну ніч криваву масакру, Вініфред чекає цілих десять днів в оточенні десятків трупів, аж поки поліція не приходить її заарештувати, аби, споглядаючи тіні від своїх ніг, що бовтаються на шибениці, нарешті сказати "це було пречудово!".

🔥 Це було пречудово, повторюю я. Тонкий гумор, шикарнючі відсилки на "Кімнату із жовтими шпалерами", символічне введення "тої самої зеленої сукні" (погуглить "зелені сукні миш'як"). Нарешті ритм оповіді та просто богічєскій переклад, всіяний слівцями часів Нечуя чи Стороженка — я отримала рівно те (чи навіть більше), чого свого часу хотіла й не отримала від "Особливого голоду".

💕 Ахуєнно, просто ахуєнно. Прослухала в АБУК, але тепер хочу мати паперову. #Дафа_радить і наполягає.

🔥 Сьогодні день народження в моєї авторки, і я хочу привітати її ще й тут і побажати всього того, про що забулася написати в інших чатах.

💕 Рената Луканинець — авторка, яку ви ще не читали, але впевнена, що скоро виправите це непорозуміння 🐈‍⬛🐈‍⬛

📖 Дуже я рада, що її роман "Червонило" знайшов прихисток саме в "Уроборосі" — містика, своєрідні подорожі у часі, таємничий молодий чоловік і надійний молодий чоловік, кумедний старий із котиком Данте і максимально жива атмосфера Ужгорода, як сучасного, так і майже сторічної давнини.

🍂 І до речі, у якості привітань ми відкрили передзамовлення на її книгу — можете долучатися до поздоровлень 🐈‍⬛

▫️ спеціально заскрініла вам цей момент, аби показати, скільки % прослухала, хоча це — відсотки завантаження файлу на пристрій ▫️

📗 Знайшла прекрасну заміну "Песиголовцю" на "слухати, поки руки щось роблять" — "Вікторіанська психопатка" Вірджинії Фейто, вийшло у Vivat.

📖 Жорстко-сатирично — сенсами — просто зі входу у текст, але написано так, наче це Текерей на дозвіллі бешкетував із короткою формою. Тут, безумовно, заслуга команди "перекладач-редактори", бо я аж млію на всяких там "сливе шамотить" чи "моріжок".

👻 Завтра в мене процедурки, на яких треба сидіть на попі рівно, ото й дослухаю, вочевидь.

🙂Дуже хочеться у вересні таки закрити баночку на НРК для підрозділу друга, там троооошки залишилось.
нагадую, що розігрую за кратний 150 грн донат сучукррліт бажанки на суму 1000 грн.

🔥Hot news!
До розіграшу долучилась Катерина Колесник, і за донат кратний 100 грн ще й розіграємо її "Захисників лісу" – янг адалт фентезі про схід України🌿

Банка отут: https://send.monobank.ua/jar/hNpAYSbhY

💪Закриємо?

❄️ Зима близько — "Північ, якої не існує" починає презентації!

📆 Перша відбудеться у Чернівцях, 3 жовтня, в суботу, о 14:00 в книгарні Є на вул. Ольги Кобилянської, 38.

"Північ, якої не існує" — морське пригодницьке фентезі, де холод, крижані моря та зради змагатимуться за вашу уяву із коханням, відданістю та протистоянню Імперії.

📌 Модераторка: Катерина Шильпп, авторка мітологійно-горорного фентезі "Земля молодих".

🖇 Книгу можна як принести свою, так і придбати на місці.

📎 Вхід вільний, реєстрація за посиланням⤵️
https://forms.gle/Vd3fpiTgeFxRq7es6

Післямова паблішерки✍️ pinned a photo

✏️ Найближчі клуби зі мною:

1️⃣ "Скарабей" Річард Марш
онлайн-клуб "Маєш рацію класику, але..."
2 жовтня, п'ятниця, 19:00, зустріч у гугл-міт

2️⃣ "Світ для фрау Еверс" Ольга Мерц
клуб "Маєш рацію, але..."
17 жовтня, субота, 14:00, місце та решта питань — в чаті клубу

3️⃣ "Ребекка" Дафна дю Мор'є
клуб Readeat
23 жовтня, п'ятниця, 18:30, книгарня Readeat, реєстрація — в чаті клубу

4️⃣ "Кармілла" Джозеф Шеридан Ле Фаню
онлайн-клуб "Маєш рацію класику, але..."
30 жовтня, п'ятниця, 19:00, зустріч у гугл-міт (посилання буде пізніше)

А дивіться ще, яка краса в нас буде. Не скажу, що скоро прям ось зараз, але буде.

За три ночі, коли підскакувала від дронів і прокидалася, прочитала казочку і наче повернулася у свій прайм: я в бабусі, тягаю з дорослої бібліотеки Гаррісона, Желязни та Шеклі і поглинаю їх зі швидкістю книга-півтори за день.

"ПОСІБНИК ОЩАДЛИВОГО ЧАРІВНИКА" Брендон Сандерсон
Vivat, 2026, 320 стор.
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

Кумедна історія про невдаху-боксера (який до того був невдахою-художніком, а потім невдахою-копом, і ще трішки невдахою-охоронцем), який потрапляє у один з безкінечних паралельних вимірів приблизно на розвитку Середньовіччя і:
🔸намагається відновити пам'ять (бо міжвимірні переходи — це вам не джетом на Майорку зганять)
🔸вижити
🔸перемогти вікінгів
🔸завоювати кохання
🔸не посваритися із богами (ну ок, хоча б не з усіма)
🔸вирішити справи із гангстерами зі свого виміру
🔸різне

🐈‍⬛ Коротше, купа справ, і броня чомусь вимкнена, мечі надто гострі і друзям не зателефонуєш.

🦋 Мені цілком сподобалося — легка ненав'язлива комедійка із майже сай-фай складовою, просто й захопливо написана і покликана відволікти, похіхікати й розважити.

✅ Буде корисна підліткам для підкріплення віри у себе (бо навіть невдаха може кинути виклик богам, ну ок, хоча б одному з них і за патронажу іншої), а дорослим — для ностальгічних настроїв по своїм підлітковим рокам, коли вірилося, що все може бути на диво просто.

❓ Чому не п'ять зірочок в такому випадку, спитаєте ви? Тому, що:
а) чувак побачив, що написане в тому світі запалюється, і жодного разу це не використав? він настільки ідіот?
б) а потім — хуяк! — і вже дівчина з того світу малює руни на дверях і... шо відбувається? нічого? а чому до цього щось було?

Непродуманий план якійсь, шеф ©

Але дійсно чесно #Дафа_радить — у якості розваги прекрасний варіант.

🎃🎃
🎃🎃
Перша закинута у вересні (сподіваюсь й остання).

Звітую: можу й художку слухати, не тільки нонфікшн! Але це має бути тільки щось жанрове.

Бачите, скільки відсотків прослухано? Майже четверта частина тексту, а тут досі якесь інтро. Автор щось навалює, навалює, навалює про того муділа Побивана (головного героя). То про його алкоголізм, то про його літературні страждання, то про поїбовиська в молодості (і не дуже). Інколи закидає щось типу "але це був тільки початок, ууууу", або "але тоді він не знав, що найстрашніше попереду, уууууу". А до діла ніяк не перейде.

А вчора на клубі я спитала в панянки, яка вже прочитала "коли щось почнеться?", то виявилося, що майже в кінці і я така 🐈‍⬛🐈‍⬛🐈‍⬛ .

❎ Пішла глянула кілька відгуків, дізналася, чим діло закінчиться, і на цьому прощаюся. Знайду щось цікавіше на послухать.

☕ "Маєш рацію, але" обговорювали сьогодні "Жінок" Крістін Генни — загальна оцінка вийшла 3,09 з 5.

Особисто для мене це виявилася не та Генна, яку я колись читала в "Солов'ї" (не виключено, що сьогодні, можливо, мені й він би не зайшов, але на залишкових позитивних враженнях я, звісно, книгу прочитала швидко, але намріяного наперед задоволення не отримала). До того ж короткі речення мене укачували, хотілося глибини і занурення, а виходило хіба що скакати, як той гладун, по поверхні.

🍂 Це дуже американська історія для дуже американців із нотками голівудщини у найгіршому її прояві — воскреслі герої, випадкові співпадіння, багато патріотизму та дрібка пафосу.

💕 Але це чудова історія для тих, кому читати сьогодні про нашу війну страшно важко й неможливо — відслоненість часом, відстанню та невтягнутістю особисто дає можливість провести паралелі і можливо щось винести.

✏️ Про ставлення до ветеранів (ну хоча, звісно, для американців то була не їхня війна, але), про ПТСР та повернення з війни (яке ніколи не приходить, але-2), про роль жінок — ЗНОВУ МИ ТУТ! — та визнання, блд, нарешті за ними — нами! — базових прав!

💕 Чудове вийшло обговорення, уклінно дякую всім панянкам за думки, а книгарні Старого Лева на Михайлівській — за гостинність.

Я, звісно, опиралася спокусі, як могла (ніт), але вийти з Readeat без книжок не змогла.

1️⃣ Заміню собі русняве видання "Бабиного яру" Кузнєцова нарешті, бо око сіпалося бачити його на полиці.

2️⃣ І "Ця ніжна земля" з анотації здалася мені прям геть не з портфеля "Гліммера", де вона вийшла — історичний роман про школу для індіанських дітей в 30-х роках минулого століття. Це міг би видати "Книголав" 😅

📚 Нє, це не найближче читання (Кузнєцов взагалі не для читання, бо читала вже), а суто для колекції.

[а ще двох дівчат не видно, але вони були!]

📌 Обговорили "Катананхе" Софії Андрухович в Readeat, який тепер має мозаїку з "Міста"!

📆 Загальна оцінка вийшла 6,7 з 10, а амплітуда оцінок коливалася від 2 до 10. Неоднозначний алюзійний післявоєнний максимально тілесний текст, в якому оленя рятують на противагу міфології.

💚 Говорили про дисфункційну родину, право на лють, погребальні обряди та пекельний сором. Згадували Балкани та застиглість у лімбі. Міркували про те, як виглядатиме наше післявоєння і наше чистилище. Сперечалися про маркери часу, нестримно жаліли собаку. Думали про жертв та жертовність, вміння приймати рішення і брати відповідальність.

💕 Обожнюю тексти, які викликають аж стільки різних емоцій і бажання про них говорити. Обожнюю наші зустрічі, на яких ми завжди знаходимо, про що посперечатися і над чим посміятися.

✏️ Наступного разу в Readeat читаємо "Ребекку" Дафни дю Мор'є.