Тримайте одну з найперших же ознак, що менеджер(ка) не справляється зі своїми обовʼязками:
вона чи він постійно спізнюється на наради або в останню мить їх скасовує, а інколи взагалі не приходить.Чому мова саме про менеджерів, а не якихось програмістів? Бо причини різні. Програміст зазвичай спізнюється тупо через брак дисципліни, а керівник — або через нездатність керувати очікуваннями, або через нездатність керувати часом.
З дисципліною все просто ніби — «забув», «стало впадлу», «не хотів відриватися від роботи» тощо. З останнього сміюся найбільше, бо деякі програмісти досі думають, що їхня робота — це писати код.
Що маю на увазі під керуванням очікуваннями? Мені регулярно трапляється, що керівник вважає нараду опціональною для себе, бо думає, що й без нього все мусять порішати, а решта сидить та чекає, бо не можуть без нього рішення прийняти. Навіть топменеджерам це притаманно. Тут зазвичай неправильне делегування просто: коли обовʼязки делегували, а повноваження — ні.
З керуванням часом цікавіше трохи. (Мова про власний час звісно, бо ми тільки ним здатні керувати). Тут реальних причин трохи більше вже: відсутність делегування (призводить до того, що весь календар забитий нарадами), намагання «захистити команду» від зайвих нарад (ефект той самий, особливо початківці — «вчора програмісти» — страждають), недостатнє розуміння обовʼязків (тож ходиш усюди, куди запросили, щоб збагнути хоч щось), планування впритул (коли пріоритетніші та менш пріоритетні наради нон-стоп) тощо.
Для вирішення останнього MS Outlook навіть фічу має: коли плануєш подію на годину, він останні 10 хвилин відрізає та створює запрошення на 50 хвилин натомість, а якщо подія на пів години, то 5. Тільки це не працює безумовно, бо мало в календарі позначити — треба ще під час наради вміти сказати «ні» (в сенсі, що час вийшов і продовжувати не можемо). В решті випадків вміння казати «ні» теж би допомогло до речі, окрім першого хіба що.
Але найвідповідальніший момент, коли треба вміти сказати «ні» — це пропозиція підвищення 😱 Я не про гроші, а про позицію. Річ у тім, що зі зміною позиції ті обовʼязки, які треба виконувати, також можуть доволі сильно змінюватися, і в якийсь момент опиняєшся в позиції, де робиш те, що тобі не до душі, тобто займаєшся не сродною працею. Але на «пониження» ніхто не йде, тож в довгостроковій перспективі це призводить до того, що всі
керівні позиції займають некомпетентні люди.
Але не поспішайте таврувати ваших менеджерів як некомпетентних 😅 Складність полягає у тому, що не завжди одразу зрозуміло, чи це простір для зростання, чи вже досяг власної стелі.
Я маю в голові приклади конкретних людей звісно, але найголовніший приклад — це я сам. Я був в
усіх цих ситуаціях, з обох боків причому, і робив
усі можливі помилки. І навіть маю власні приклади «даун-шифту».
Коли став тімлідом вперше, якось так втомився, що при зміні компанії повернувся в чисте програмування. Щоправда, як доволі швидко зʼясувалося, програмування перестало бути мені цікавим як процес для заробляння грошей, тож я знов пішов у менеджмент.
Іншим разом керував командою на 30+ людей декілька років. Було цікаво і корисно, але не моє. Все-таки найбільшу радість мені зараз приносять якісь маленькі затишні проєкти на команду до восьми людей плюс-мінус.
Знаю також людей (навіть серед моїх підписників є), кого я особисто дуже поважав у ролі менеджерів, бо реально круті, але вони повернулися до «чистого» програмування і з того часу не жаліються ніби 🙂
Отож, якщо ви постійно спізнюєтеся на наради, то може варто тойво…? ))
