До речі про всяк випадок нагадаю що на цих всих фото мій персонаж, який просто намагається бути схожим на вашого, а не є вашим, мб очевидно з того поста але на всякий поясню
Парк поруч зустрічає тихим шелестом листя, яке вже опадає й стелиться жовтим килимом під ноги, та журчанням струмків. Доріжки звиваються поміж величних дерев і ведуть углиб парку. Одна з них вела до дитячого майданчика, де вже не розноситься сміх малечі, яка, напевно, зараз би грала в наздоганялки. Найбільш запам’ятовуваною частиною парку була кам’яна статуя Слоника, на якого видирався, мабуть, кожен, кому не лінь. І навіть дорослі, посміхалися, проходивши повз нього, згадуючи своє дитинство.
Сьогодні, як і зазвичай, мали зібратися люди на головній площі біля Будинку Культури. Діти танцювали б на твій день, а потім був би концерт. Але ти святкуєш сама вже третій рік. Без щасливих людей на твоїх вулицях, без переповнених кафе, без усього. І хоча твій день народження у лютому, ми завжди святкували його у вересні, це вже стало традицією. Твої кам'яні вишиванки назавжди залишаться з нами в пам'яті. Твоя земля стала передумовою поеми про море, які стали кадрами талановитої людини, яка отримала визнання Чарлі Чапліна.
