Парк поруч зустрічає тихим шелестом листя, яке вже опадає й стелиться жовтим килимом під ноги, та журчанням струмків. Доріжки звиваються поміж величних дерев і ведуть углиб парку.
Одна з них вела до дитячого майданчика, де вже не розноситься сміх малечі, яка, напевно, зараз би грала в наздоганялки. Найбільш запам’ятовуваною частиною парку була кам’яна статуя Слоника, на якого видирався, мабуть, кожен, кому не лінь. І навіть дорослі, посміхалися, проходивши повз нього, згадуючи своє дитинство.

🌻✨💙 З Днем народження, рідне місто! 💛✨🌻