Спільне | Commons

🫥 «Тебе виривають зі сформованого оточення, і ти маєш виправдовуватися — перед своїми за транс*статус, а перед європейцями — за біженство».

Загроза обстрілів, переїзд, труднощі з пошуком житла і роботи на новому місці, психологічні проблеми — це все гіркий досвід, який знайомий багатьом із нас. Що ж тоді доводиться переживати під час війни трансгендерним людям, які й у мирний час знаходяться у вразливому становищі і змушені долати купу неочевидних для більшості проблем.

Читайте в нашому новому матеріалі про досвіди евакуації транс*людей з України, виклики, з якими їм довелося стикнутися в інших країнах, та бачення власного майбутнього.

Чому винятки для біженок і біженців з України є лише підтвердженням правил жорсткого прикордонного режиму ЄС?

4 березня 2022 року Рада Європейського Союзу активувала Директиву про тимчасовий захист для людей з України. «Привілеї», визначені цим статусом, одразу викликали бурхливу дискусію в контексті міграційної політики ЄС. Хтось критикували такий крок за особливе ставлення до білих вихідців зі Східної Європи. Інші — називали позитивним прецедентом для змін правового становища біженок і біженців.

У своєму есе Руслана Козієнко представила іншу точку зору щодо:
▪️ ілюзорності цих «привілеїв» у довгостроковій перспективі;
▪️ критики статусу тимчасового захисту як різновиду «фальшивої щедрості»;
▪️ просторів формування справжньої солідарності з біженками і біженцями з різних країн.

Читайте роздуми дослідниці в нашій новій статті, опублікованій в рамках спецпроєкту «Діалоги периферій».

​Діалоги периферій та спільні пошуки альтернатив ✊🏽

Україна не є частиною Західного світу. Ба більше, навіть перемога у війні не призведе до зміни її периферійного статусу та рівноправного включення в «європейську цивілізацію».

Звідки такі сумні прогнози? Бо так працює капіталізм. Периферії та фундаментальна нерівність існуватимуть допоки світовий порядок тримається на пригнобленні, експлуатації людини й природи, колоніалізмі тощо.

Тож саме в опорі капіталістичній системі слід шукати альтернативних шляхів розвитку для всіх країн глобальної периферії. З цією метою ми ініціюємо спільний незалежний діалог із діячками й діячами різних регіонів — від Латинської Америки до Східної Азії.

Разом у рамках нашого спецпроєкту ми:
▪️ дослідимо спільний досвід периферій;
▪️ поговоримо про бачення майбутнього;
▪️ ділитимемося історією української залежності;
▪️ пояснюватимемо, чому солідарність з Україною є важливою і актуальною у антиімперіалістичній боротьбі;
▪️ піднімемо дискусії про альтернативні системи безпеки, які враховують інтереси пригноблених.

Спецпроєкт передбачає низку матеріалів, перший з яких чекайте вже завтра. Також ми запрошуємо всіх долучатися до нашого діалогу й ділитися ідеями, щодо висвітлення досвідів периферійності (пишіть на пошту editor@commons.com.ua).

Неочікувано, але сьогодні ми про хороше 😮

Війна та викликані нею труднощі стали для всіх випробуванням, але й показали, наскільки ефективною може бути самоорганізація людей ✊🏽

Соцмережі часто висвітлюють у цьому контексті потужність волонтерського руху. Ми ж вирішили, що варто згадати й про випадки відповідальності та взаємодопомоги на рівні місцевої влади і громад.

Кілька прикладів таких соціальних ініціатив в регіонах ми зібрали для вас у новому матеріалі. Читайте й діліться натхненними історіями зі статті.

Відповідальна місцева влада і справедливі умови проживання людей на всій території України 👍🏽

Важко критикувати такі хороші цілі реформи децентралізації, розпочатої в Україні у 2014 році. Та чомусь на практиці все пішло не так 🤦🏻‍♀️

У своєму дослідженні Елліот Долан-Еванс стверджує, що політичні, адміністративні та фіскальні процеси децентралізації в Україні під час війни на Донбасі навпаки посилили нерівність і зміцнили олігархічний вплив. І їхні наслідки можуть ускладнити майбутню післявоєнну відбудову.

▪️ Чому ж децентралізація в Україні спрацювала на користь олігархів, а не широких соціальних груп?
▪️ Чому реформи посилили недовіру населення східних регіонів до влади?
▪️ За яких умов децентралізація могла би бути ефективною?

Читайте в нашій новій статті.

Як кожен і кожна з вас, «Спільне» хоче стати кращою версією себе 🪜Та це неможливо зробити без порад нашої аудиторії.

Тому просимо вашої дружньої допомоги:
☝️Заповніть, будь ласка, невеличку анкету.
✌️ Після — ми оберемо людей, яким запропонуємо взяти участь у конфіденційному інтерв'ю про досвід взаємодії зі «Спільним».

Усім заздалегідь вдячні 🫶🏽

«Деякий час після поранення зближатися з людьми я собі не дозволяла».

В умовах повномасштабного вторгнення кількість людей з інвалідністю в Україні продовжує збільшуватися як серед військових, так і серед цивільного населення.

▪️ Чи готове суспільство до забезпечення їхніх потреб?
▪️ Яким є життя після важкого поранення?
▪️Що може зробити держава і кожен та кожна з нас для формування більш інклюзивного суспільства?

У пошуках конструктивних відповідей на ці питання соціологині Софія Лавренюк і Вікторія Одусанво звернулися до ветеранок і ветеранів. Що розказали військові про свій досвід реінтеграції, — читайте в нашому новому матеріалі.

Вбачаючи у білоруських протестах схожість з Майданом, українська спільнота солідаризувалася з їхньою боротьбою проти авторитарної влади. Проте після підтримки Лукашенком російського вторгнення українська влада обмежила в’їзд з Білорусі, а громадськість прирівнює білорусів до «аполітичних» росіян.

▪️ Чому ж наше знання про білоруське суспільство часто ґрунтується на поверхневих ототожненнях?
▪️ І чому для білорусько-української комунікації слід відійти від образів, які створювались для нас в Москві?

Роздуми про це читайте в есе білоруського науковця, активіста і волонтера в Україні Андрія Возьянова.

Приєднуємося до слів скорботи з приводу втрати відомого політолога й лівого активіста Марка Бойцуна.

Велику частину свого життя Марко Бойцун присвятив підтримці розвитку лівої думки в незалежній Україні. Після початку повномасштабного вторгнення він доклав чимало зусиль для зміцнення інтернаціональної мережі солідарності з рухом опору українського народу. Пишаємося співпрацею, цінуємо все зроблене науковцем й обіцяємо берегти пам'ять про його роботу на сторінках видання та в ідеях післявоєнної відбудови.

Читайте про життя, активізм і дослідження Марка Бойцуна у матеріалі Дениса Пілаша.

Європейський Союз критикує неоліберальні трудові реформи української влади, бо вони не відповідають міжнародним соціальним стандартам 👍🏽

Ми неодноразово висловлювали свою незгоду з реформами трудового законодавства, запровадженими під час воєнного стану. Тепер до цієї критики приєдналася навіть Європейська комісія.

На думку європейських експертів, самоусунення держави від регулювання трудових відносин, позбавлення прав профспілок, введення трудових договорів в інтересах роботодавців призводить до погіршення умов праці і суперечить європейським нормам.

Детальніше про аргументи європейських експертів читайте у статті Open Democracy.

👋🏼 Привіт! У нас є для вас щось класне до 8 березня!

Це перший епізод нашого подкасту «Лінь читати» в компанії Альони Ляшевої і Оксани Дутчак. У ньому наші редакторки обговорюють, виклики і способи вирішення проблем гендерної нерівності під час і після війни. Розмова вийшла дуже насиченою і цікавою 👌 Перевіряйте самі ▶️

Подальші епізоди, в яких Альона розмовлятиме з авторками й авторами «Спільного» про найактуальніші матеріали журналу, виходитимуть раз на місяць.

Подкаст доступний на платформах:
Spotify
YouTube
SoundCloud
Castbox
Google Podcasts

Скоріше вмикайте, слухайте, поширюйте й діліться враженнями!

Попри те, що сьогодні українські феміністки не мають можливості вийти на марш, їхня щоденна боротьба за гендерну рівність не має лишатися непоміченою!

▪️ Чому це особливо важливо під час війни?
▪️ Чим займаються українські феміністичні ініціативи сьогодні?
▪️ І які загрози для прав жінок можливі під час відбудови України?

Відповіді українських активісток ви можете знайти у нашому матеріалі, присвяченому 8 березня. А ще вони поділилися з нами слоганами, з якими б пішли на марш, — читайте їх на картках вище.

Це картки з цитатами людей, які оповідають про своє життя у прифронтових містах, окупацію і організацію взаємодопомоги.

Повну статтю з історіями українок і українців про досвід переживання війни ви знайдете тут.