▪️ І тут з’являється новий фактор: Туреччина та Пакистан

5 жовтня у Ер-Ріяді відбулося екстрене засідання Саудівської Аравії, Туреччини та Пакистану в рамках Makkah Alliance for Defense.

І це вже не просто дипломатична консультація.

За офіційною спільною заявою трьох держав, сторони погодилися перейти до практичної реалізації зобов’язань колективної оборони, включно з наданням погоджених військових сил і спроможностей та забезпеченням їх швидкого розгортання в Саудівській Аравії.

Це одна з найважливіших нових деталей всієї історії.

Єменська кампанія відбувається одночасно з формуванням значно ширшої регіональної системи безпеки навколо Саудівської Аравії.

Але це не означає, що турецькі або пакистанські війська автоматично вступають у наземну війну проти хуситів. Офіційна заява стосується захисту Саудівської Аравії та колективної оборони.

▪️ При цьому дипломатичний канал не закритий

Є ще один парадокс.

Поки саудівська авіація підтримує наступ у Ємені, ті самі держави паралельно обговорюють можливість політичного контакту з Ansar Allah.

Пакистан повідомив, що Іран запропонував залучити хуситів до політичного діалогу, і це питання мало розглядатися партнерами по Makkah Alliance.

Тобто одночасно працюють дві логіки:

military pressure + diplomatic channel.

І це створює важливу можливість.

Метою кампанії може бути не обов’язково повне військове знищення Ansar Allah.

Успішний наступ може використовуватися для зміни співвідношення сил перед переговорами.

Це поки моя аналітична оцінка, а не оголошена Саудівською Аравією стратегія.

▪️ Найнебезпечніше питання: де зупиниться наступ?

І саме тут проходить межа між двома принципово різними війнами.

Варіант 1. Обмежена кампанія

Дхубаб → узбережжя → Моха → відтиснення Ansar Allah від Баб-ель-Мандебу → зниження загрози судноплавству → стабілізація фронту → переговори.

Тут є зрозуміла географічна та військова мета.

Варіант 2. Кампанія за розгром Ansar Allah

Узбережжя → Таїз → центральний Ємен → Санаа → спроба ліквідувати контроль хуситів над північним заходом країни.

Це вже зовсім інший масштаб.

Ansar Allah контролює Санаа та значну частину густонаселеного північного заходу Ємену з 2014 року. Організація пережила роки саудівських авіаударів, американські операції та багаторічну економічну ізоляцію, одночасно розвинувши ракетні, безпілотні та морські ударні спроможності.

Тому успіх біля Дхубаба ще нічого не говорить про можливість захопити Санаа.

▪️ І ціна вже зростає

Відновлення великої війни знову б’є насамперед по самому Ємену.

За останніми повідомленнями, нова хвиля бойових дій уже призвела до переміщення понад 170 тисяч людей. Бої розгортаються одночасно на кількох напрямках у країні, яка ще не відновилася після попереднього десятиліття війни.

Тому навіть якщо операція вирішує проблему морського chokepoint, її розширення до кампанії за всю країну створює зовсім іншу військову, політичну та гуманітарну ціну.

Висновок:

Саудівська Аравія фактично намагається вирішити військовим шляхом проблему, яка стала для неї стратегічною.

Після загострення навколо Ормузу Ер-Ріяд не може дозволити, щоб одночасно критично небезпечним став і другий морський вихід - Баб-ель-Мандеб.

Тому нинішня операція має чітку логіку:

повернути узбережжя → відтиснути Ansar Allah від протоки → знизити загрозу судноплавству → відновити стратегічну свободу саудівської транспортної системи.

Але уряд Ємену вже декларує значно ширшу мету - повернення всієї території, контрольованої хуситами.

І саме тут виникає головний ризик.

Обмежена операція за Баб-ель-Мандеб має зрозумілу кінцеву точку. Війна за Санаа - ні.

Тому головне питання наступних тижнів не в тому, чи зможуть підтримувані Саудівською Аравією сили взяти ще кілька районів.

Головне - чи зможе Ер-Ріяд перетворити перший військовий успіх на обмежений стратегічний результат, не повторивши досвід 2015 року, коли операція з конкретною метою перетворилася на багаторічну війну, яку технологічна й авіаційна перевага так і не дозволила завершити військовим шляхом.

Classiarius https://t.me/classiarii 🇺🇦