🌊 «ТАВРІЯ» ВИЙШЛА НА ВОДУ

Ще один незвичайний напрямок інтеграції з’явився у 2025 році.

На одному з нових варіантів українського морського безпілотника Sea Baby публічно продемонстрували стабілізований модуль «Таврія-14,5» з КПВТ.

Це важлива деталь розвитку всієї концепції.

Одна базова архітектура дистанційного озброєння потенційно може адаптуватися до:

бронеавтомобіля;
гусеничного БТР;
наземного робота;
морської безекіпажної платформи.

Тобто «Таврія» поступово перетворюється на платформне рішення, а не на турель, жорстко прив’язану до одного носія.

🆕 «ВАРТА-3»: НАЙСВІЖІША ІНТЕГРАЦІЯ

У вересні 2026 року на виставці MSPO у Польщі «Українська бронетехніка» показала нову «Варту-3» з дистанційно керованою «Таврією».

Для представленої конфігурації заявлено:

▪️ кругове наведення - 360°;

▪️ вертикальне наведення - від -10° до +60°;

▪️ ефективну дальність стрільби - до 1,8 км;

▪️ оптико-електронну систему Hawkeye-M2T.

За оприлюдненими виробником характеристиками Hawkeye-M2T, людина може бути виявлена приблизно на 3,2 км, а розпізнана приблизно на 1 км.

Ці показники потрібно трактувати саме як заявлені характеристики виробника, а не як незалежно підтверджену ефективність у бойових умовах.

👁 ЧОМУ ОПТИКА ТУТ НЕ МЕНШ ВАЖЛИВА ЗА КУЛЕМЕТ

Це одна з принципових відмінностей сучасного дистанційного бойового модуля від класичної турелі.

Кулемет визначає можливість фізичного ураження.

Але саме сенсорний комплекс визначає, що оператор узагалі здатний побачити, розпізнати та супроводжувати.

Тому сучасний БМ правильніше розглядати як замкнений контур:

виявлення → розпізнавання → супроводження → наведення → застосування зброї → оцінка результату.

Стабілізація додає можливість підтримувати цей цикл під час руху носія.

У випадку наземного чи морського безпілотника це стає ще важливішим, оскільки оптика бойового модуля фактично перетворюється на один із головних «органів чуття» дистанційного оператора.