Ось ця скляна зупинка — це приклад того, як Київ реагує на виклики війни. Як Київ адаптований і наскільки швидко влада розуміє потреби міста.

Скляна зупинка в місті, куди прилітає, — з періодичністю раз на місяць. Попередню скляну зупинку на місці цієї кажуть, що було знищено якраз вибухом.

Трішки далі по вулиці кладуть бруківку.

І те, і те відбувається в момент, коли є потреба в ресурсах на інші важливі речі, наприклад укриття — чи то мобільні, чи то у будинках.

Ця зупинка мала стати бетонним укриттям. Кошти на бруківку могли б піти на щось інше.

Людино-години, які витрачені на це все, могли б піти на щось інше.

І зупинка, і бруківка — це якийсь символ, тупий символ неефективності й абсолютної відірваності в ці часи.

У нас обмежений ресурс, але ми витрачаємо його дуже і дуже так собі.

Ніби обмежень в ресурсах немає і війни немає.