Refat Chubarov

Сьогодні, 4 жовтня, у Києві на Майдані Незалежності відбулася громадянська церемонія прощання з майором Повітряних сил Збройних Сил України Маратом Мамбетовим, який загинув 1 жовтня під час виконання бойового завдання.

Марат Мамбетов був командиром ланки 40-ї бригади тактичної авіації «Привиди Києва».

На винищувачі МіГ-29 він завдавав ракетно-бомбових ударів по російських окупантах на одному з напрямків фронту. Під час виконання завдання літак був підбитий ворожою ракетою. Пілот катапультувався, але, на жаль, не вижив.

Йому було 25 років.

На Майдан Незалежності, головну площу України, яка в найвідповідальніші для країни часи мобілізує та єднає українську націю, попрощатися з Героєм та висловити співчуття його батькам прийшли представники командування Повітряних сил Збройних Сил України, льотчики-побратими Марата, члени Меджлісу кримськотатарського народу, активісти, а також вчителі й однокласники Марата.

Наприкінці церемонії прощання труну з тілом Марата, покриту Державним Прапором України та кримськотатарським національним прапором, у супроводі військової варти відправили до місця поховання.
____________
Нижче текст мого виступу в якості Голови Меджлісу кримськотатарського народу:

Ürmetli cemaat! / Шановна громадо!

Сьогодні ми стоїмо перед великою втратою.

Марат Мамбетов, 25-річний пілот Повітряних Сил Збройних Сил України, віддав своє життя, захищаючи Україну, її територіальну цілісність і суверенітет. Він загинув, виконуючи свій військовий обов’язок, наближаючи той день, коли і його, Марата, і наша , всіх кримських татар Батьківщина - український Крим буде звільнений від російської окупації.

Ми всі відчуваємо великий біль від цієї втрати.

До Меджлісу кримськотатарського народу звертаються співвітчизники, у тому числі з окупованого Криму, просячи передати батькам і рідним Марата слова свого співчуття, підтримки та вдячності.

Марат був кримським татарином. Сином Криму. Воїном України.

Він належав до покоління, яке не просто говорить про звільнення Криму від російської окупації. Він був одним із тих, хто взяв зброю і став на захист своєї Батьківщини.

Ми знаємо, що означає втрата побратима. Але ми можемо лише уявити, який біль сьогодні переживають батько Марата — Редван, його мати Яна, його рідний брат Рафаєль.

Для них смерть сина і брата це не просто втрата. Це біль, який неможливо виміряти словами. Це коли разом із найдорожчою людиною ніби відходить частина тебе самого.

Жодні слова не здатні зменшити цей біль.

Але сьогодні ми хочемо, щоб родина Марата знала: ви не самі.

Від імені Меджлісу кримськотатарського народу, від імені кримських татар і всіх наших співвітчизників я висловлюю вам найглибше співчуття.

Ми схиляємо голови перед пам’яттю Марата.

І водночас я хочу сказати те, у що ми віримо.
Україна вистоїть.
Україна переможе.

Крим буде звільнений, всі кримські татари знову обіймуться у звільненому від російських варварів Криму. І це станеться, тому що тисячі воїнів - кримських татар разом зі своїми побратимами - українцями боронять суверенітет і територіальну цілісність України.

І ця впевненість до нашого повернення до Криму не просто слова. Вона народжується з мужності й відданості таких людей, як Марат Мамбетов.

Ми низько вклоняємося всьому українському воїнству! Людям, які до кінця залишаються вірними своїй країні, своєму народові і своїй землі.

Марат віддав життя за Україну. І його жертва не буде забута.

Ми збережемо його ім’я.
Ми збережемо його пам’ять.

Його ім’я буде серед імен кримських татар та інших жителів Криму, які мужньо захищали свою Батьківщину і віддали за неї найдорожче - своє життя.

Ми повернемося до Криму!

І Марат повернеться туди разом із нами, у нашій пам’яті, у нашій вдячності, у пам’яті майбутніх поколінь.

Дорогі Редване, Яно, Рафаєлю!

Прийміть наш уклін, наше найглибше співчуття і нашу вдячність за сина, за брата, якого ви виховали і яким пишатимуться не лише його рідні, а й Крим і вся Україна.

Нехай Всевишній прийме душу Марата.

Allah rahmet eylesin!

Світла пам’ять Герою Марату Мамбетову!

Слава Україні!
Героям слава!

Преамбула
______
В історії Великого князівства Литовського (ВКЛ) Анастасія Слуцька (бл. 1473 — 1525/1526) відома як правителька Слуцького князівства (у 1503–1512 рр. — регентка при синові), що входило до складу ВКЛ.

Вона воювала проти прибічників Москви: у 1508 році, коли князь Михайло Глинський перейшов на бік великого князя московського Василія III і за допомогою московських військ намагався захопити землі ВКЛ, Анастасія Слуцька чинила йому жорсткий опір і не здала Слуцьк.

Пізніше її головний ворог Михайло Глинський утік до Москви, а його племінниця Олена Глинська стала правителькою Московського царства та матір'ю царя Івана Грозного. Сама ж Анастасія Слуцька завжди залишалася підданою Великого Князівства Литовського.

Сьогодення та поява «Радведи» / Наталії Поклонської …
__
У сучасній Білорусі Анастасію Слуцьку переформатували в образ «захисниці слов'янського світу» в межах зручного патріотичного міфу. Хоча в реальній історії XVI століття вона захищала не гіпотетичний «слов'янський світ», а цілком конкретні землі Слуцького князівства, династичні інтереси свого сина та суверенітет Великого князівства Литовського, здійснюючи опір як військам Кримського ханства, так і військової агресії цілком слов'янської Москви.

Днями «Білоруський слов'янський комітет» оголосив про нагородження «Радведи» (у минулому - Наталії Поклонської), яка пройшла показову мутацію: від зради України та переходу на службу до російських окупантів до призначення депутаткою державної думи у подяку за цю саму зраду.

Про цю «епохальну подію» повідомила сама Радведа, ненадовго відволікшись від споглядання мироточення бронзового погруддя Ніколая II.

У хворобливій голові цієї зрадливої дами, яка кидається з крайнощів у крайнощі, визріла пряма паралель, про яку вона негайно й сповістила загал: «Анастасія Слуцька захищала білоруські землі від нападів кримських татар; я же, Поклонська , коли Україна розвалювалася і в Криму панувала невизначеність, очолила прокуратуру та забезпечила законність і порядок. Захистила слов'ян від кримськотатарського Меджлісу».


І як після цього змусити цих істот хоча б базово знати історію, на яку вони так завзято намагаються посилатися та спиратися?

В Іркутській області зареєстровано летальний випадок чуми: померла 28-річна жінка. Близько 200 людей, які контактували з померлою, взято під медичне спостереження. Шелеховський район Іркутської області переведено в режим карантинних обмежень.

Російською владою обставини зараження та джерело інфекції приховуються

Мене ж особисто ця інформація змушує замислитися над тим, що росія може задіяти на етапі подальшої ескалації війни різні варіанти диверсій проти України, зокрема із використанням бактеріологічної зброї.

Сподіваюся, що українські спеціальні служби тримають подібні потенційні загрози з боку ворога під постійним контролем.

1 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання загинув пілот винищувача МіГ-29, командир ланки 40-ї бригади тактичної авіації «Привиди Києва», капітан Повітряних сил Збройних Сил України Марат Мамбетов.

На своєму літаку Марат Мамбетов завдавав ефективних ракетно-бомбових ударів по позиціях російських окупантів на одному з напрямків фронту. Під час виконання завдання його винищувач було уражено ворожою ракетою. Пілот катапультувався, але, на превеликий жаль, не вижив.

У зв’язку з зверненнями співгромадян до Меджлісу кримськотатарського народу щодо часу й місця прощання з Героєм, повідомляємо: наразі Меджліс кримськотатарського народу встановлює контакти з рідними загиблого воїна. Як тільки дата, місце та порядок поховання* будуть узгоджені із сім’єю Марата Мамбетова та військовим командуванням, ми одразу повідомимо відповідну інформацію.

Меджліс кримськотатарського народу висловлює найглибші співчуття родині, близьким Марата Мамбетова, його побратимам та всьому Українському народові.

Allah rahmet eylesin!

Вічна пам'ять і шана Герою!

______
*мається на увазі особливий порядок, якщо такий буде встановлений військовим командуванням, виходячи з вимог воєнного часу.

Дно пробито… А было ли оно вообще?
______________
Отказ в правах собственному народу в угодничестве оккупантам является предельной точкой морального падения.

Когда пропагандисты из числа коллаборантов, подвизающиеся на русских оккупационных телеканалах (вроде метко прозванного в народе «КОТ-ТВ»), оправдывают захват варварской россией Крыма в 2014 году , они выслуживаются ценой полной отработки самых грязных поручений.

Их цель — перечеркнуть субъектность крымскотатарского народа на родной земле, подменить международное право концепцией «обезличенного населения» и легитимировать результаты оккупации и попыток аннексии Крыма, которые продолжаются тринадцатый год.
 
Подобные отречения всегда выглядят максимально цинично, ведь их используют для создания иллюзии «законности» со стороны агрессора. Но перешагнуть через право крымскотатарского  народа на самоопределение на своей земле, это означает абсолютное предательство.

Такое падение  вызывает отвращение и брезгливость даже у других прислужников режима, потому что растаптывание неотъемлемых прав собственного народа не прощается ни обществом, ни историей. И нет сомнений, что этой hınzır - даме  за её неразборчивость в словах и действиях скоро прилетит даже от ее ближайшего окружения.

30 вересня 2026 року, з 02:48 — у Києві лунає серія вибухів. Моніторингові канали повідомляють про ракетну атаку на місто.

UPD: близько 20 ракет було застосовано ворогом по Києву

(для хроніки)

І якщо це гасло справді має універсальний зміст, то воно повинно передбачати й невідворотність відповідальності.

Усі, хто віддає накази, організовує, здійснює або свідомо сприяє воєнним злочинам та іншим міжнародним злочинам проти України й на території України, мають постати перед правосуддям .

«Never again» - це не лише про пам’ять.
Це також про відповідальність

«Never again» - це не лише про пам’ять
__________
Сьогодні, 29 вересня, ми вшановуємо пам’ять жертв масових убивств у Бабиному Яру, однієї з найстрашніших трагедій Другої світової війни та одного з найвідоміших місць масового знищення євреїв у час Голокосту.

29–30 вересня 1941 року нацистські підрозділи СС і німецької поліції розстріляли в Бабиному Яру 33 771 єврея. Це були майже всі євреї, які залишалися в місті після початку німецької окупації. Вбивство в Бабиному Яру стало одним із найбільших масових розстрілів євреїв в окупованій Європі та одним із найбільших масових убивств в одному місці під час Другої світової війни.

У наступні роки німецької окупації Бабин Яр залишався місцем систематичних нацистських убивств. Тут знищували не лише євреїв, а й ромів, радянських військовополонених, пацієнтів психіатричної лікарні, українських цивільних, учасників підпілля та інших людей, яких нацистський режим оголосив своїми ворогами. Серед убитих були й українські націоналісти, в тому числі поетеса та діячка ОУН Олена Теліга. Загалом у Бабиному Яру та його околицях упродовж німецької окупації було вбито десятки тисяч людей.
_________
Фраза «Never again» («Ніколи знову»), народжена з досвіду Голокосту, мала стати не просто меморіальним гаслом, а принципом, що визначає ставлення людства до масових убивств, расової та етнічної ненависті, тоталітаризму й агресії.

Однак сьогодні, дивлячись на те, що відбувається у світі і, особливо, на українській землі, важко позбутися висновку: цей урок людство засвоїло далеко не повною мірою.

Особливо небезпечно, коли історичні трагедії використовують не для того, щоб запобігати новим злочинам, а для конструювання міфів, виправдання агресії та легітимації насильства в сьогоденні.

І тут варто згадати один показовий епізод.
__________
23 січня 2020 року в Єрусалимі відбувся V Всесвітній форум пам’яті Голокосту, присвячений 75-й річниці визволення Аушвіца-Біркенау. Форум проходив у меморіальному комплексі «Яд Вашем» під гаслом «Пам’ятати про Голокост, боротися з антисемітизмом».

Серед головних учасників і промовців був диктатор росії владімір путін. При цьому польскій стороні не було надано можливості виступити, тому президент Польщі Анджей Дуда відмовився від участі у Форумі.

На той час російська федерація вже шостий рік окуповувала Крим, а російська влада здійснювала систематичні репресії проти кримськотатарського народу, корінного народу України.

Вибухнув скандал, що змусив «Яд Вашем» публічно визнати, , що у відеоматеріалах, продемонстрованих під час заходу, були допущені історичні неточності, які призвели до часткового й незбалансованого представлення історичних фактів.

Зокрема, у матеріалах не згадувався поділ Польщі між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом у 1939 році, а також були допущені помилки щодо кордонів Польщі та її сусідів. «Яд Вашем» приніс вибачення за ці помилки й наголосив на своєму зобов’язанні дотримуватися історичної правди.

Але сам факт, що керівникові держави, яка на той момент уже здійснювала агресію проти України та окупацію Криму, було надано центральну трибуну на міжнародному меморіальному заході, присвяченому пам’яті жертв Голокосту, залишається предметом серйозних питань щодо меж допустимого використання історичної пам’яті.

Пам’ять не повинна ставати інструментом політичної легітимації.

Особливо тоді, коли за словами про «перемогу над нацизмом» стоїть сучасна агресія, окупація чужих територій, переслідування людей за їхню національну приналежність і систематичне насильство проти цивільного населення.
__________
Сьогодні, 29 вересня 2026 року, Київ та інші українські міста знову живуть під загрозою російських ракетних і дронових ударів.

Політика російської федерації в окупованому Криму спрямована на остаточне витіснення корінного кримськотатарського народу з його рідної землі.

Тому, схиляючи голову перед пам’яттю жертв масових убивств у Бабиному Яру, хочеться нагадати просту річ: «Ніколи знову» має стосуватися не лише злочинів минулого. Воно має означати неприйняття масових убивств, агресії, окупації та переслідування людей і сьогодні.

А о чём ты, мразь, думал, когда рукоплескал в 2014 году, когда твоя грёбаная страна оккупировала Крым? Когда в феврале–марте 2022-го ты пускал слюни от вожделения, поверив плешивому, что через неделю пройдешься по Хрещатику? ?

Твою ненависть к крымским татарам, которой ты годами заполнял российские пропагандистские медиа, мы тебе напомним, когда достанем.

В общем, всё, что ты сегодня получаешь, это последствия того, чему сам рукоплескал.

Так что, самое время тебе взять в руки мыло и веревку ...

Відомий німецький письменник Ліон Фейхтвангер, відвідавши Москву у 1937 році, запитав Сталіна, чому в місті так багато його портретів і бюстів. Сталін відповів , що робітники й селяни його щиро люблять та поважають, але надмірну кількість портретів у державних установах пояснив насамперед кар’єризмом чиновників, які боялися показатися нелояльними йому.

Таке собі кокетство тирана. Насправді Сталін був дуже марнославним, і його оточення це добре знало.

Не знаю, чи запитував хтось у президента США, чому на будівлях Вашингтона так багато його величезних портретів. Але, думаю, відповідь була б приблизно такою самою: «Мене люблять, народу подобається».

Один із таких портретів я сфотографував на будівлі неподалік Капітолія.