🐱🦏😬🎸🏧 🦓 🌱🍳🌯🐯🍳🫵 🍳🤨🐱🦁🏧🐕😬🦏🐱🍳🫵

Пейдж Тун «Сьоме літо»

💫💫💫💫💫 (5 падаючих зірочок із 10)

Мабуть, якби я була поціновувачем такого жанру, то була б в захваті від цієї книжки, однак мої очі вже втомилися від клішованих безкінечних страждань, тому й ставлю цій книзі пʼять твердих падаючих зірочок.

Головна героїня для мене приклад людини, яка не може зрозуміти, що хоче від цього життя. То вона кохає, то не кохає; то вона хоче тримати Фінна на відстані, то потребує його; а оце все що відбулося із Томом — це взагалі якийсь сюр, бо склалося таке враження, що вона з ним вирішила бути лише із жалості, яку дівчина намагалася замаскувати під кохання. 🤷‍♂️

Чоловіки у цій історії мені також НЕ сподобалися.

Фінн — от читаєш, наче адекватний, але коли стосується щось карʼєри — людину як підміняють. І його випад із ультиматумом — та й таке… Чому вона зобовʼязана все кидати, якщо ти не можеш зробити те ж саме навзаєм?🫩

Том — також, здавалося б, ідеальний мужчина, але як же мене напрягало те, що він замість того, щоб змовчати (якщо так сильно не хотілося казати про свою проблему!), брехав, що в нього то-то і то-то. 🫠

Безсумнівно, величезна повага авторці за те, що вона зачепила тему інклюзії (старший брат головної героїні має синдром Дауна) і показала, як нормальні, адекватні люди на таке реагують, але у ситуації Лів, мені здається, не обовʼязково було залишатися поряд із братом і виконувати оцю роль нещасної молодшої сестри, яка поставила своє життя на паузу (причому доволі тривалу).

Що я можу сказати у висновку? Хочеться страждань — дуже раджу до прочитання, бо це мікс «Людей, яких ми зустрічаємо у відпустці» із «9 листопада».

#мел_відгук