Вітаємо на інтервʼю! Сьогодні ми запросили на розмову Нокса, головного героя книги Анні Флейм «Не мої крила»
 
1. Вітаю на інтерв'ю, Нокстеане, дякую, що погодились на розмову! Розкажіть, будь ласка, хто ви, який маєте норов і наскільки важко було викроїти бодай дрібку часу для нашої розмови.
 
Вітаю. Нокстеан, Нокс, молодший син Аліссара, князя клану Чорних драконів.
Про норов - судити варто не мені. Багато хто відмічає, що ним я схожий на батька, що цілком мене влаштовує. А час... Якби я його не мав - мене б тут не було.
 
2. Час — поняття неоднозначне, тут він є, тут ви кліпнули, і все, вечір, а вам ще відвойовувати три міста і відкусити голову обридлому помічнику... Отже, ви — дракон? Мені доводилось зустрічати різних драконів, тож було б цікаво послухати, чим особлива саме ваша раса! А ще (це питання — спеціально від читачок) чи бувають у вас істинні пари?
 
У нас немає інших рас, окрім людей. Хоча припускаю, що в інших світах може бути інакше.

Власне, я - маг і магічно змінена людина, завдяки чому здатен перетворюватися на дракона. Тому мене та моїх родичів звичайні люди й звуть драаґа, або драконами, якщо так зручніше. Окрім здатності змінювати форму, ми тією чи іншою мірою вміємо керувати вогнем та іншими стихіями, зцілюємо хвороби та травми, маємо розвинене внутрішнє чуття, а також гостріші зір, слух та нюх. Все це має практичне значення і послуговує меті, заради якої наші далекі Предки ризикнули своїми життями та стали першими драаґа.

Істинні пари... Якщо я правильно розумію сенс цього, то так, бувають, на жаль.
 
3. Мушу задати одразу два питання! Що це була за мета, заради якої ваші Предки змушені були ризикувати, чи вдалося її досягнути? І навздогін друге...
Що ж не так з істинними парами, аби казати про них "на жаль"?
 
Чому "на жаль"? Це довга та особиста історія, яка при цьому потребує розлогого пояснення шлюбних традицій та різниці між звичайним тимчасовим шлюбом і створенням пари на все життя.
Тому скажу коротко: відмова моєї дракониці стала для мене мало не смертельною. Вона була вправною воїтелькою і зробила все, щоб зберегти своє право літати.

Адже попри різницю в характерах та здібностях, всі драаґа - це жива зброя. Ми утримуємо розповсюдження Гиді та захищаємо людей від нападів породжених нею Тіней. Ті виходять на полювання тільки-но сідає сонце, і лише драконячий вогонь здатен їх знищити. Звичайне полум'я - лише відлякує, як і сонячне світло. Тому вдень Тіні воліють ховатися серед звичайних тіней, тим і підступні.
А Гидь... це виразка на тілі нашого світу. Або пухлина. Вона має зачатки власного розуму, певною мірою жива, і без нагляду здатна стрімко захоплювати нові території. Драконячий вогонь - єдиний надійний засіб для її стримування, але наближатися до осередків Гиді поодинці небезпечно навіть для драаґа.
 
4. Небезпеки вашого світу вражають. У мене мурашки по шкірі... Звідки ж взялась Гидь? Це наслідок чийогось вчинку, щось пролізло з інших вимірів чи, можливо, воно з'явилось від самого початку створення світу?
 
Якщо вірити легендам, колись давно Гиді не існувало. То були часи миру, добробуту та злагоди. Магія допомагала людям та робила їхнє життя легшим.

Але настав момент, коли звичні чари почали слабшати - на зміну їм винайшли потужніші... Та заразом почали помічати: місця, де часто використовувалася така магія, почали змінюватися - як і ті, хто туди потрапляв. Так з'явилися перші осередки Гиді та породжені ними Тіні. Їх намагалися знищити, але єдине, що хоч якось допомагало - це заклинання магічного вогню. Це полум'я було і залишається дуже небезпечним для звичайних людей, і чимало магів загинуло від власних же чарів.

Страшні часи підштовхнули до відчайдушного рішення, і був створений ритуал, здатний переплести сутність людини-мага з самим світом. Ті, хто зміг через це пройти, стали Предками, першими драконами. А всі, хто живе нині - їхні прямі нащадки.