Днями, облаштовуючи спостережний пункт, наші морпіхи помітили на одному з дерев якийсь папірець. На папірці красивим округлим почерком було викладено прохання: не чавити колесами автівок пшеницю на полі, бо її ще збирати.

За кілька кілометрів вже кілзона. Яка, до біса, пшениця? - міг би подумати той, хто не провів своє життя, годуючись з клаптику власної вільної землі. Єдине, що бійці могли зробити, це залишити відповідь і пообіцяти, що вони будуть обережненько їздити, краєчком посадки.

На фото, власне, можна побачити продовження цієї переписки. На кожні сто днів болю, жаху та втрат завжди знаходиться один день, коли військовому отак дякують ті, за кого він ллє кров. І тоді ми з новою силою б'ємося далі.

😎 39 бригада у соцмережах 👇
Instagram | Facebook | YouTube