✍️ Автор: Аманда Пітерс
📝 @vivatbookstore @vivat_publishing
❤️жанр: історична проза
Якщо коротко - то мені сподобалось!
🔖 Про сюжет
Спекотного дня у штаті Мен 1960-х років шестирічний Джо спостерігає за молодшою сестрою Руті, яка сидить на своєму улюбленому камені край чорничних полів, тимчасом як їхня родина, індіанці племені мікмаків з Нової Шотландії (Канада), збирає ягоди. Того ж дня Руті безслідно зникає. Серце Джо, який останнім бачив ї ї, краятиметься довгі роки.
У передмісті неподалік Норма зростає єдиною дитиною в заможній родині. Вона розумна не по літах, але ї ї бентежать питання про дивні яскраві сни; про зниклі дитячі фотографії... Норма відчуває, що батьки щось від неї приховують, і їй знадобляться десятиліття, щоб розгадати ці таємниці.
💡 Мої враження
Тут все як я люблю - історична основа (хоча мені того було тут замало), навколо якої плететься сюжет.
І, хоча, заявлено, що жанр книги - історична проза, для мене це ж було більше як сімейна драма. Сімейна драма із переживаннями матері, які вона проживає, коли втрачає своїх дітей. Як, незважаючи на всі п'ятдесят років, які минули від зникнення її дитини - мати все одно вірила, що її дитина жива і зберігала малесенькі чобітки Руті.
Що переживає інша матір, яка одна за одною втрачає своїх ще ненароджених дітей (в результаті викрадає дитину) і на які вчинки здатна людина в стані відчаю
... Такий біль примушує людей до вчинення дій, на які вони зазвичай не здатні
Джо — брат Руті, який останнім бачив її перед зникненням. Він живе з нестерпним почуттям провини й постійно запитує себе: "А що якби я тоді зробив щось інакше?"
Намагаючись заглушити біль, Джо шукає розраду в алкоголі…
Та замість полегшення втрачає дружину, дитину й усе, що мав 💔
Мені трішки не вистачило в книзі розкриття самого «процесу збирання ягід» 🫐
Та й загалом хотілося б більше деталей про життя мікмаків 🪶
Але попри це — історія мені сподобалась! 💛📖
⭐️ Моя оцінка: 4/5
#Читацькі_нотатки_відгук