Forwarded from ЛазОрленко
Рік нашої каденції завершується. А разом з роком роботи — і наш час в студентському самоврядуванні.
З самого початку, багато років тому, кожен з нас ставив перед собою єдину і тільки одну мету — побудувати сильне, незалежне, дієве і самостійне самоврядування. Самоврядування, що буде сильніше за чужий вплив, сильніше за бажання власної вигоди, сильніше — зокрема, і за нас самих.
Ми віддали Університету всіх себе. Ми віддали себе, свій час, свої сили і свою енергію — і ми не шкодуємо, адже самоврядування давно перестало бути просто частиною студентського життя. Воно стало частиною нас самих.
Ми приходили в різний час, із різним досвідом, різними характерами, різним баченням і різними шляхами. Але врешті всі ми прийшли до одного й того самого розуміння: студентське самоврядування має бути не декорацією, не додатком до адміністративної вертикалі, не майданчиком для особистих амбіцій і не формальністю в положеннях. Воно має бути живою, сильною, незалежною інституцією студентів.
На своєму шляху ми бачили різне: бачили зради, бачили брехню, вигадки і маніпуляції, спроби нас демонізувати і всіма силами очорнити, дискредитувати, бачили навіть фальсифікації виборів. Проте бачили і справжню дружбу, відданість, готовність боротися до самого кінця — боротися попри все.
Рік тому, у квітні 2025 року, коли ми з Соломією Орленко, Володимиром Ксєнічем та Єлизаветою Воскобойніковою пішли на ті вибори — ми і уявити собі не могли, що все закінчиться так. Що нам вдасться зробити більше, ніж ми могли навіть мріяти.
І от ми стоїмо тут. Стоїмо в Університеті, який позбувся корупціонера і ганьбителя. Університеті, де самоврядування, разом із Студентським парламентом Університету, відстояло себе — і вийшло з тієї нескінченної політичної, структурної, інституційної — і навіть екзистенційної кризи.
Ми зробили все, що хотіли. І все, що могли. Багато що і в принципі — вперше. Далі — справа інших.
Найважливіше, що залишається після нас — не ми. А те, що самоврядування більше не тримається на конкретних людях. Воно стоїть на інституціях. І це, мабуть, і є найкращий результат.
Сьогодні ми розпочинаємо нову главу в історії студентського самоврядування нашого Університету. І у цю главу нас поведе нова голова — Вікторія Савосік, разом із її першою заступницею — Ольгою Сурник.
Ви обидві — неймовірно віддані і сильні, і я не боюся майбутнього кожного з нас і всіх майбутніх поколінь студентів. Вірю, що разом з вами самоврядування розвиватиметься надалі, і що вам вдасться зробити те, що не вдалося нам.
Успіхів!
