Одного разу я абсолютно випадково прослухала дуже цікаву для себе лекцію про гроші. А саме — про різноманіття банкнот, які ходили в Білорусі з кінця XVIII до початку XXI століття.

​Каюся, запам'ятала я небагато, але зробила для себе вкрай цікавий логічний висновок, безпосередньо не пов'язаний із матеріалом лекції. У критичні для себе періоди масштабних політичних, соціально-економічних чи ціннісних трансформацій країна різко — свідомо чи ні — випускає банкноти з зображеннями діячів культури (особливо літературного спрямування) або принаймні планує такі випуски.

​Наприклад, у вразливий для білоруської державності період (1993–1994 років) розглядалася концепція національної валюти з портретами історико-культурних постатей. У Литві навіть віддрукували пробні серії, де на банкнотах були зображені Якуб Колас, Янка Купала, Максим Богданович та Франциск Скорина.

​Тобто варто чітко усвідомлювати дві речі:

1. ​Поява культурних діячів на купюрах — це однозначний маркер певної вразливості або кризи.
2. ​Це спосіб згуртувати суспільство навколо гуманітарних цінностей, абстрагуючись від неоднозначних політичних постатей; такий собі інструмент зміцнення суверенітету.

​У яких конкретно ситуаціях у обігу можуть з'явитися "культурні" банкноти? Для себе я виділила три умовні типи обставин, які підтверджуються конкретними історичними прикладами:

1.​Розпад імперій або постання нових держав. На тлі гострої потреби у власній ідентичності діячі літератури та мистецтва стають ідеальними символами нації, оскільки їхня спадщина об'єднує народ.
Приклади: Запровадження гривні в Україні 1996 року (Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко), введення лата в Латвії після розпаду СРСР (поет Кріш'яніс Барон), поява сомоні в Таджикистані (поет Рудакі).

2. ​Наслідки військових поразок, повалення диктатур чи внутрішніх політичних розколів. Фігури монархів, полководців і політиків викликають забагато суперечностей. Перехід на письменників, художників та музикантів дозволяє об'єднати суспільство навколо нейтральних предметів гордості.
Приклади: Післявоєнна Японія (ієна з письменником Нацуме Сосекі та поеткою Тійо Ано), Німеччина після Другої світової війни та перед переходом на євро (марки з письменниками й художниками, такими як Аннетте фон Дросте-Гюльсгофф чи Альбрехт Дюрер).

3. ​Грошові реформи, масштабні деномінації та перехід на нові валютні системи.
Французький франк перед введенням євро містив портрети Антуана де Сент-Екзюпері та Поля Сезанна. І зовсім свіжий приклад Аргентини (2012–2016): напередодні масштабної економічної кризи та різкого знецінення песо уряд випустив банкноти з портретами поетки Альфонсіни Сторні, письменників, громадських діячів (а також Еви Перон).

​Тож чи лякає мене сама ймовірність появи банкноти номіналом 2000 гривень? Сама по собі — ні. Чи лякає мене потреба грошей позичати свій авторитет у культурної спадщини в особі Стуса? Однозначно, так.

підтримати канал та його авторів