Ця літера використовувалася з часів Київської Русі й до російської письмової реформи початку XVIII століття. Її можна побачити на різних документах того періоду (до прикладу, підпис Анни Ярославни, доньки Ярослава Мудрого, що стала королевою Франції), а також в Конституції Пилипа Орлика. Тоді ця буква мала назву "Нашъ" та позначала приголосний [н] та м'який [н'].
Після реформи Петра І 1708-1710 рр. перекладину в букви «N» «вирівняли» на сучасну «Н». В часи існування Української Держави гетьмана Скоропадського були спроби повернути «N» в ужиток. Ці спроби очолював український художник Георгій Нарбут. Це була потужна візуальна та ідеологічна кампанія, адже букву «N» тоді зображували усюди, починаючи з Державної печатки (див. фото) і закінчуючи грошима та грамотами.
Зараз цю букву використовують представники українського націоналістичного руху. Далі наводжу цитату українського історика та націоналіста Миколи "Крука" Кравченка:
Після 2014 року «націоналістичне» написання літери перетворилося у своєрідний «ідеологічний наголос» в окремих словах. Приміром коли ми пишемо «Nаціоналізм», то зрозуміло, що йдеться саме про Українські ідеї й чини, а коли пишеться «Крим Nаш», то не викликає сумнівів чий саме є півострів
Питання, над яким я зараз думаю, звучить наступним чином: чи потрібно графічно замінити в українській мові «Н» на «N»? Олексій «Консул» Рейнс, що є учнем вище згаданого Миколи Кравченка, вважає, що доцільніше буде використовувати «N» для позначення «ідеологічного наголосу». Однак існують аргументу на користь того щоб повернути у майбутньому давньоукраїнське написання. Їх як мінімум два:
1. Ми ще більше зможемо відмежуватися від російської мови за допомогою графіки (до прикладу, зрозуміло буде що слово «ПАNОРАМА» написана українською, а «ПАНОРАМА» - російською);
2. Ми показуємо тією ж графікою, що є спадкоємцями Київської Русі. Ми не нова країна на руїнах Російської імперії, а давня держава з тисячолітньою історією.
А як ви гадаєте? Чи потрібна ця графічна заміна?
Написав друг Перо
Любов до Істини | «Kratos»