Щось захотілось сьогодні трохи поділитись думками.

Останнім часом стільки всього відбувається, що іноді сам не встигаю все переварити. Життя, робота, команда, якісь плани, рішення, проблеми, які постійно потрібно вирішувати.

З одного боку, мені подобається весь цей рух, подобається щось створювати, розвивати, бачити, як те, що колись було просто ідеєю в голові, поступово стає чимось більшим.

А з іншого боку, бувають моменти, коли сидиш і думаєш: а чи все я правильно роблю? Чи туди взагалі рухаюсь? Чи не забагато на себе беру?

З YAMI теж не все так просто, як може здаватись зі сторони. За кожною маленькою перемогою стоїть купа роботи, нервів, часу та рішень, про які більшість навіть не знає. Але я сам вибрав цей шлях і, попри всі труднощі, мені реально цікаво, що з цього всього вийде.

Та й взагалі, останнім часом почав трохи по-іншому дивитись на життя. На людей, які поруч, на спілкування, на час. Починаєш розуміти, що не все потрібно комусь доказувати, не за всім потрібно бігти і далеко не кожна людина, яка сьогодні поруч, буде поруч завтра.

Іноді хочеться просто спокою, а іноді навпаки — зробити щось настільки велике, щоб самому потім не вірилось.

Не знаю, що мене чекає далі. Можливо, через рік буду читати цей пост і сміятись зі своїх сьогоднішніх переживань, а можливо, навпаки, зрозумію, наскільки важливим був цей період.

Але одне знаю точно: не хочу через декілька років сидіти й думати, що міг щось спробувати, але так і не наважився.

Короче, якось так. Просто захотілось виговоритись. Життя цікава штука, головне в цьому всьому не забувати жити, а не тільки постійно кудись бігти, далі буде…