⚖️ Туристичну компанію "Круїз-лайф про" покарали за те, що зірвала морську поїздку клієнту

Шевченківський райсуд Харкова повністю задовольнив позов харків'янина, яка так і не забезпечила йому морський круїз, оплачений ще у 2020-му.

За умовами угоди компанія мала забезпечити круїз на двох осіб лайнером Costa Smeralda 5* компанії Costa Cruises, який планували на 27 квітня 2020. Клієнт у січні двома платежами повністю сплатив 58,35 тис. гривень, однак подорож так і не відбулася.

У позові чоловік вимагав повернути повну вартість неотриманої послуги та стягнути пеню за прострочення - 50,78 тис. гривень 14 копійок, розраховану за ставкою 3% за кожен день.

Він наголошував, що від круїзу не відмовлявся, а на адвокатський запит про долю замовлення компанія взагалі не відповіла. У серпні 2023 він направив туроператору письмову вимогу повернути кошти, але реакції не отримав.

🚫 Представник "Круїз-лайф про" наполягав, що компанія оплатила комплекс послуг іноземному партнеру Atlantis Line Sea Cruises у складі оплати за групу туристів, але ці кошти їй не повернули. За версією відповідача, круїз зірвався через закриття кордонів під час COVID-карантину, а згодом — через те, що партнер, який є резидентом рф, з квітня 2022-го став об'єктом міжнародних санкцій і його відключили від системи бронювання круїзів.

Фірма посилалася на пропуск позивачем строку позовної давності та вимагала стягнути з нього 30 тис. гривень витрат на правову допомогу. Представник позивача заперечив, зауваживши, що позовна давність продовжується на час дії карантину, а вимога про повернення коштів за ненадану послугу не є вимогою про компенсацію збитків, тож доводити вину відповідача не потрібно.

Суд встановив, що факт ненадання туристичного продукту відповідач не спростував, а обов'язок повернути вартість неотриманої послуги прямо передбачений ст. 20 закону "Про туризм". Законодавство не покладає на споживача обов'язку самостійно шукати способи задоволення своїх грошових вимог у інших учасників організації подорожі, зокрема в іноземного партнера туроператора.

Щодо строку позовної давності суд зазначив, що він не пропущений. Оцінюючи вимогу про пеню, суд визнав поведінку туроператора такою, що не узгоджується з принципом добросовісності, оскільки компанія не повернула клієнту кошти і навіть не узгодила порядок їх повернення, а на запити позивача не відповідала. Суд не знайшов підстав зменшувати заявлену суму пені. Компанія має сплатити 109 тис. гривень.

Ця справа показує загальний підхід судів до спорів про зірвані тури: обов'язок довести відсутність власної вини лежить на туроператорі, а посилання на дії третіх осіб чи форс-мажорні обставини саме по собі не звільняє компанію від повернення коштів, якщо вона не вжила достатніх заходів для захисту інтересів клієнта. Водночас практика демонструє, що результат розгляду сильно залежить від повноти доказів, які надає позивач, і від чіткості умов самого договору на туристичне обслуговування.

💬 ABleaks_bot
💕 Долучитися