🧩 Паралельний сюжет: коли ніхто не хоче реєструвати заяву

Обшуки 7 липня відбулися не у вакуумі. Напередодні, 23 червня 2026 видання «Бабель» опублікувало розслідування про щонайменше 25 небойових смертей новобранців у 425-му окремому штурмовому полку «Скеля» за період з кінця 2025-го до весни 2026 року. 25 червня військовослужбовець цього полку Микола Хархан (позивний «Киянин») оприлюднив відео, у якому назвав авторку розслідування «журнашлюхою» та «медіакілеркою», звинуватив редакцію в роботі на користь рф і заявив, що «причетним» доведеться «гроші виригувати». Коаліція медійних організацій — «Медіарух», «Детектор медіа», ІМІ, Інститут демократії ім. Орлика, Центр прав людини ZMINA та інші — оприлюднила спільну заяву з вимогою до генерального прокурора, міністра внутрішніх справ і лректора ДБР невідкладно внести відомості до ЄРДР за статтями 345-1 (погроза або насильство щодо журналіста) та 171 (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів) ККУ, а до Національної поліції — забезпечити безпеку журналісток Катерини Лихогляд і Катерини Коберник.

Далі почалося те, що можна назвати підручником з інституційного перекидання відповідальності. За словами редакції «Бабеля», 7 липня — того самого дня, коли ДБР проводило обшуки за справою Vyriy Industries, — Бюро відмовило в реєстрації заяви журналісток щодо погроз і повідомило про перенаправлення звернення до Національної поліції, не внісши відомості до ЄРДР0. Наступного дня, 8 липня, в інтерв'ю агентству «Інтерфакс-Україна» голова ДБР Олексій Сухачов заявив прямо протилежне: «Так, ми отримали офіційне повідомлення щодо погроз журналістці, зареєстрували кримінальне провадження і будемо перевіряти цю інформацію, комунікувати безпосередньо з представником медіа, військовими, тому що тиск та погрози — це неприпустимо». Редакція «Бабеля» це спростувала, наполягаючи, що жодного номера провадження їй так і не повідомили. Паралельно «Бабель» звернувся й безпосередньо до Нацполіції — і, не отримавши реакції, подав окрему скаргу на бездіяльність слідчого.

Крапку — точніше, її відсутність — у цій історії поставила сама Нацполіція. 14 липня «Детектор медіа» офіційно запитав відомство, чи зареєстровано заяву журналісток, коли саме, за якою статтею і на якому етапі перебуває розслідування. Відповідь, надана 21 липня, звелася до відмови надати будь-яку інформацію — з посиланням на частину другу статті 14 Закону України «Про захист персональних даних» і формулюванням: «Ураховуючи викладене, а також те, що Вами не надано документів, які б підтверджували згоду зазначених у запиті осіб про надання дозволу на поширення відомостей стосовно них, надання інформації щодо надходження до Національної поліції України заяв від їх імені та результатів подальшого розгляду є неможливим».

Підсумок станом на кінець липня 2026 року: ДБР публічно стверджує, що кримінальне провадження за фактом погроз журналістам зареєстроване, але не називає його номера і не підтверджує це документально; Національна поліція, до якої ДБР перенаправило звернення, відмовляється навіть підтвердити факт отримання заяви. Жодна з двох інституцій не пред'явила журналістам, юристам чи суспільству єдиного перевірюваного факту — номера провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Це не дрібниця процедури. Це означає, що станом на сьогодні неможливо встановити, чи взагалі існує зареєстроване кримінальне провадження, яке хтось розслідує.


💬 ABleaks_bot
💕 Долучитись