Що почитати на вихідних
В контексті хвилі обговорення редизайну Живчика 🍎🌸

Елізабет Гудспід про проблеми комерційного дизайну і причини того, що усі ребрендинги починають виглядати однаково.

Якщо Гудспід пише про гомогенізацію брендів, то Кайлі Чака у Filterworld: How Algorithms Flattened Culture пише про те. як платформи призводять до гомогенізації культури. Що в свою чергу переноситься й на брендинг — як це виглядатиме в стрічці і чи зайде це алгоритмам.

До теми однаковості гарно пасує термін enshittification (згівняння) Корі Доктороу, що позначає комерційну дегенерацію сервісів (та й вже брендів) під виглядом оптимізації. Термін частково пояснює те саме відчуття «стало гірше» і розбавляє розповсюджену тезу про те, що «людям завжди не подобається нове».

Книга Наомі Кляйн No Logo (а тут інтерв’ю) про критику глобальних корпорацій, супербрендів і колонізацію рекламою публічного простору. Рекомендую книжку, щоб відчути тезу «брендинг як форма влади». Але в контексті Живчика цікаве спостереження зворотнього ефекту: коли авдиторія бунтує проти того, що бренд відмовляється від місця, яке вже займав в їхній культурній уяві. В нашому контексті війни, травм пам'яті та спадщини це прям супертригер.

До чого метчиться Інша стаття Гудспід про те, як бренди намагаються капіталізувати ностальгію, але часто не розуміють, що саме є емоційною цінністю. Хороший термін тут — heritage asset (історичний капітал / спадкова перевага). Актив, яким знехтував Живчик.

Терміни та явища на погуглити (стрімко відмираюча навичка, то ж качаємо): Corporate Memphis, brand blanding, backlash (те, що в нас спрощено називають гейтом) кейс-стаді Tropicana, Gap, Cracker Barrel, Bob’s Red Mill, копрофагія (а це до теми використання російських шрифтів).