​​​​​​Письменниця-вундеркінд Барбара Фоллетт, про яку я недавно зробила випуск, серед своїх улюблених книжок називала цей роман Джорджа Мередіта. Я про нього ніколи не чула, але ентузіазм Барбари був заразний, ііі… «Випробування Ричарда Феверела» — це бенґер! Титульний герой — хлопчик, чий батько (аристократ і «науковий гуманіст») виховує його за спеціальною Системою. Майбутній вибір нареченої для Ричарда теж має підпорядковуватися Системі, і батя (чия дружина, що характерно, втекла) вже дбайливо розписав для сина трактат «Посібник зі шлюбу». Коли ж Ричард-підліток починає — навіть не бунтувати, а лише шукати крихти життєвого досвіду поза прокладеною батьком стежкою, той вигадує для нього… див. назву роману.

«Випробування Ричарда Феверела» називають першим сучасним англійським романом, і я думала, що це черговий безглуздий ярлик, який маркетологи підхопили за літературознавцями, але текст реально настільки свіжий у своїй сардонічності, що я місцями сіпалася: «це не може бути написано в 1850-х, це якась дотепна стилізація, скиньте мені акаунт цього Мередіта в твіттері, я підпишуся». Нудний дядько Ричарда «in the embraces of dyspepsia, compiled his ponderous work on the Fairy Mythology of Europe». Підстаркуватий холостяк, якого всі вважають завидним женихом, «did not squander his money, and did not seek to go into Parliament, and did other negative wise things». Тепер хочу прочитати його Diana of the Crossways: роман 1885 року, який називають феміністським, і який перевидавався в культовій серії Virago Modern Classics. (Бтв, я думала, що всі автори в цій серії — жінки, а зараз проштудіювала їхній каталог, і там, крім Джорджа Мередіта і очікуваної Джордж Еліот, ще як мінімум три Джорджа!)