26 липня оголосили про екранізацію манґи Нене Адзукі «Mii-chan to Yamada-san». Вихід заплановано на 2027 рік. Тайтл популярний: 3 млн копій за шість томів.
👀 Сюжет: Кабукічьо, район нічних клубів у Шінджюку, 2012 рік. Досвідчена хостес Ямада і новенька Мії-чян, яка не читає канджі, не зчитує соціальних сигналів і часто стає об'єктом глузувань як клієнтів, так і всього оточення. Діагнозу в неї немає, але натяк на інтелектуальну інвалідність очевидний. Це історія про несподівану дружбу та трагічний кінець, який розлучив їх назавжди.
Тепер про те, що обурило людей.
Це не лише про інвалідність. У манзі є вулична проституція, наркотики, сексуальна експлуатація. Мії-чян спить з усіма підряд, бо тільки так відчуває, що з нею поводяться як з рівною. І все це намальовано милим, м'яким стилем. Критики вважають, що саме цей контраст перетворює чужий біль на показове видовище.
Друга претензія: «Мії-чян» уже стало образливим прізвиськом для нейровідмінних людей, зокрема серед школярів. У мережі з'являються розповіді батьків про дітей, яких так цькують. Масла у вогонь підлив збіг дат: анонс вийшов рівно в 10-ту річницю різанини в Саґаміхарі, де чоловік убив 19 людей з інвалідністю. З'явилися петиції проти екранізації.
Продакшн-комітет відповів, що працюватиме «обережно», з експертами й віковим рейтингом. Конкретики не дав, від проєкту не відмовився.
У серпні втрутилася федерація Ikuseikai, що представляє людей з інтелектуальною інвалідністю та їхні родини (~100 тис. членів). Від комітету вони хочуть трьох речей: пояснити, навіщо ця екранізація, розкрити, що це за експерти і що саме вони радять, та подбати про віковий рейтинг, щоб тайтл не був легкодоступним для неповнолітніх.
💭Врахуйте, що це не моя думка: натрапила на пост і вирішила поділитися підбіркою тейків з інтернетів. Мені тайтл здався цікавим, хоча в ньому й купа тем, де легко перейти межу. Так чи інакше, він мене зацікавив, тож на днях почитаю 🫥