Я їбу

Хочу розказати, що на початку війни нас евакуювали з Харкова до Києва, а потім до Закарпаття, і через кілька тижнів від початку війни ми покинули країну — поїхали в Польщу.

Близько чотирьох років я не бачив своєї домівки, ми весь цей час не приїжджали в Україну.

Але, на жаль, нещодавно в мене померла бабуся. Вона теж була евакуйована з Харкова до Закарпаття і вирішила там залишитися, бо там є її родичі. Тому ми на деякий час вирішили приїхати на її похорони в Україну

Нещодавно нам подзвонив дядько, він військовий, і запропонував поїхати подивитися на наш будинок. Чесно, я дуже цього хотів, бо я там прожив більше десяти років і дуже ностальгував весь цей час, але мама сперечалася, бо там небезпечно і оце все.

Все ж таки приблизно тиждень тому ми вирішили поїхати і подивитися, як там усе залишилося. Я очікував побачити вибиті вікна, двері, брудні стіни, але я не побачив нічого, в прямому сенсі — нічого: ні нашого будинку, ні бруківки, ні майданчика поруч, взагалі нічого.

Чесно, я навіть не повірив, що я там колись жив, все було повністю зруйновано, ні сусідів, ні парку, був лише ґрунт, частини скла і якогось металу. Коли ми приїхали, ми хотіли зайти в будинок, подивитися, що там залишилося, адже ми залишили майже все, але там не було навіть самого будинку, навіть натяку на те, що він там колись стояв.

Я досі не вірю в це, мені здається, що ми просто помилилися з геолокацією і наш будинок стоїть десь неподалік хоча б напівживий.

Я розумію, що за чотири роки все могло змінитися, але не настільки, не до зникнення повністю.

Ми жили в селі, де не було нічого такого, ні військових об’єктів, ні станцій, ні поїздів поблизу, максимально тихий район-село. Як можна було там усе зруйнувати до нуля і головне, нащо? щоб вбити людей?

Ще я задумався, куди поділися всі меблі, одяг, речі з будинків, їх “евакуювали”? Я бачив лише залишки — бруківки, фундаменту і частини нижніх стін, усе настільки заросло, що я не можу повірити, що я там жив.

Тепер думаю що, можливо, не варто було їхати, краще б я жив в ілюзії, що там усе залишилося як раніше, або хоча б щось є.