😉Зазвичай я не пишу подібні пости тут, для цього в мене є мій щітпост, але сьогодні хочу трішки відкрити вам душу тут, одразу всім і одразу

По перше, хочу подякувати тим, хто весь час слідкує і підтримує мене. Тільки через вас цей канал досі і існує. І саме ви мабуть зараз активно помічаєте його стрімкий регрес.

Протягом довгого часу я намагаюсь просувати себе як художниця і як майстриня. Розвивати майстерню та власних персонажів з власною історією. Певний час нас було тут понад 340 людей, але зараз значна кількість з вас пішла, і це не було б для мене проблемою, якби я не мала великої мрії ділитися своєю творчістю з більшою кількістю чудових людей

Мені неймовірно боляче бачити, як багато людей зі спільноти украрту обʼєднуються, допомагають одне одному, проявляють актив і при цьому почуватись осторонь цього. Боляче заводити чудових мʼю, завдяки яким я росту як митець, завдяки яким я вчусь різних технік роботи, але для яких мене як художниці не існує
Я рідко бачу в себе когось, ким я справді захоплююсь і це ще більше розбиває мені серденько
Мені справді хочеться рости, розвиватись разом з вами, ділитися всіма новими досягненнями, але за останній рік я тільки все більше опускаю руки

Я не закину цю мрію, точно не зараз, просто захотілось по справжньому виговоритися вам. І поділитись тим, що ховається за мільйонами ідей та яскравих постів 😒