Ігри в середині ігор. Частина перша. Хороший наратив.
Знаєте, що спільного у Відьмака, Гри престолів, Фалаута ню вегас, Вархамер та навіть Стар Треку. Одна маленька деталь. Там персонажі грають в ігри. І роблять це не просто так.
Коли ми граємо в щось, наші риси характеру, так чи інакше трохи оголяються. Принцип побудови стратегії, швидкість прийняття рішення та ставлення до процесу. А в купі з варіативністю цих ігор, є безмежне поле для самопізнання чи пізнання інших.
Це ліричний відступ був потрібен для того, щоб донести одну цікаву думку. Ігри - це хороший інструмент розкриття чогось.
Візьмемо для прикладу Гвінт. В книгах він виконував роль дивної фентезі гри з не до кінця зрозумілими правилами. А в третій частині серії, він виконує декілька наративних функцій. Це колекціонуєте карти, граєте з іншими гравцями, відпочиваєте від відьмачих активностей. Ви говорите і граєте у гвінт з дуже різними людьми з усіх куточків континенту. І це багато говорить і про популярність гри, і про те, що люди цього світу можуть мати спільні заняття не дивлячись на соціальний стан.
Також гра і те, як грають у неї, може багато розповісти про гравців. На тому, як ті чи інші персонажі грають у регіцид, побудована левова частина наративу Єресі Хоруса. Кожен персонаж так чи інакше проявляв себе в цій грі. Навіть імператор.
Також можна згадати асиметричні варгеймові шахмати із Пісні льоду і вогню. Найсильніші фігури у ній це дракони, які не мають перешкод на своєму шляху. У грі є багато блефу а частину фігур не видно до початку гри. І в ній персонажі теж себе трохи розкривають.
Ще можна згадати ігри з fallout new vegas. Левова частка наративу була б втрачена, якби не можна було б зіграти у рулетку в казино. Та й Караван, гра в яку можна зіграти, теж додала наративу у вашу подорож Мохаве.
Але це хороші приклади, де ігри в середині ігор грі тільки допомагають. А у випадку Гвінта, можуть ще й еволюціонувати в щось самостійне.
Але є і протилежні випадки.
#творчість #фентезі
@widluda
