Vampire the Masquerade. Кривава класика.

Якщо ми говоримо про вампірів, то вплив цієї франшизи важко переоцінити. Вона є одним з основних кодифікаторів образу вампірів у масовій культурі. У свій час вона займала чверть ринку НРІ, складаючи серйозну конкуренцію D&D. Про кількість натхненного VtM я взагалі мовчу.

Так якими ж є вампіри в цій франшизі? Насправді, дуже різними. VtM увібрала в себе практично весь існуючий доробок на цю тему, а також змінила та створила дуже багато свого. Тому наразі я буду розказувати про їх найпоширеніший тип.

Вампір — це ходячий труп. Жертва прокляття, що тягнеться ще з біблійських часів. Він не дихає, по його тілу не бігає електричних сигналів, у нього нема мікрофлори. Вони не можуть споживати людську їжу, і навіть тримати її в собі довгий час. Вони не сплять, замість того просто "вимикаючись". Більшість рідин в їх організмі, такі як піт і сльози, замінені кров'ю. Всі відчуття притуплені, окрім одного нового — смаку крові.

Для продовження існування середньому вампіру потрібно приблизно півлітра крові на день. Приблизно, тому що насправді їм потрібна не стільки кров, скільки життєва сила, vitae, що в ній міститься, і різні люди мають різну її кількість. Напівмертвий бомж і близько не буде настільки ж поживним, як багатий бізнесмен чи здоровий атлет.

В основному вампіри харчуються через укус, який також називається поцілунком. Він дарує неймовірно приємні відчуття, наскільки, що звичайні смертні просто впадають від цього в блаженний транс, і навіть надприродним істотам нелегко цьому протистояти. Для самого ж вампіра це теж дуже інтимний процес, тому що vitae жертви забарвлене її настроєм та почуттями, які при достатній концентрації златні впливати й на хижака. Недарма Поцілунок часто порівнюють із сексом(та зґвалтуванням), і в ліжку кровососи нерідко ним послуговуються. До того ж, цей наплив блаженства вимиває з жертви спогади про факт укусу, а вампірська фізіологія дозволяє зализати його, прибравши фізичні сліди, якщо жертва ще жива, звісно.

Отримане vitae Кревні можуть використовувати багатьма різними способами. Вони не регенерують самі по собі, за винятком відторгнення сторонніх тіл з організму, але здатні спалити життєву силу, аби повернути своє тіло до моменту Становлення. Вони здатні також використовувати його задля того, щоб тимчасово посилити себе. Вони можуть використовувати її для живлення своїх Дисциплін, різних видів вампріської магії. Ну і до того ж, їхня кров викликає залежність та любов до донора у кожного, хто її спробує.

Саме донорством крові вампіри розмножуються. Цей ритуал називається Станіовленням. Вампір спочатку має мати знекровлене тіло, зазвичай в результаті власної трапези. Отримавши тіло, Кревний згодовує йому дрібку своєї крові, запускаючи таким чином процес перетворення. Він супроводжується миттю екстазу, якій слідують години болю та голоду, і практично всі Пташенята зразу ж після Становлення впадають в безумство на деякий час.

Усі вампіри походять від одного містичного предка, який, за найпоширенішою версією, є біблійним Каїном. З кожним наступним поколінням його сила все більш слабне, як і вампіри. Саме тому вампірське суспільство нагадує піраміду, де старійшини правлять над рештою.

Недоліками вони теж не обділені. Сонячне світло спалює їх менш ніж за хвилину, як і вогонь. Рани від них загоюються дуже повільно, як і від надприродніх джерел. У кожного родоводу Але найбільші їхні слабкості не такі зовнішні.

Всередині кожного Кревного живе Звір. Невідомо, чи це втілення прокляття, чи пробуджена ним частина самого вампіра, але вона є, і постійно нагадує йому, яким монстром він став. Він хоче лиш три речі.

ЖИТИ. ЇСТИ. ВБИВАТИ.

Звір постійно намагається перехопити над тілом вампіра контроль. Голод, присутність вогню чи сонця, агресія чи знущання в сторону кревного та інші подібні речі, збурюють його, і варто вампіру втратити контроль, як він стає пасажиром у цій машині смерті, якою є його тіло.

Багато хто не витримують цього всього. Вони або стають повноцінними монстрами, або виходять на сонце. І їх цілком можна зрозуміти.

#творчість #ігри

@widluda