Таємна зброя Гітлера.

Американський армійський шоколад, також відомий як Раціон D, був однією з найненависніших речей у лавах американської армії. Конкуренцію в цьому питанні могли складати лише комарі в тропіках.

Але чому так? Чому плитка шоколаду заслуговує на місце поряд із мечами, що пожирають душі, та магічними артефактами? Усе по порядку.

Армійський шоколад для армії США розробили 1937 року. Армійський квартирмейстер висунув компанії Hershey такі вимоги: вага — 113 грамів, стійкість до спеки та смак лише трішки кращий за варену картоплю.

Остання вимога мала просту причину. Шоколад позиціювався як екстрений запас калорій, а не основна страва. Командування не хотіло, щоб солдати з’їдали його завчасно, як звичайні солодощі. Є ще думка, що командування не хотіло, щоб шоколад став такою ж бартерною валютою, як сигарети у вʼязниці.

У результаті вийшло те, чому солдати дали назву «таємна зброя Гітлера».

Багато солдатів скаржилися на те, що шоколад майже неможливо їсти через його твердість. Тому його стругали ножем. Звичайно ж, критикували смак і гіркоту шоколаду, яка для декого була занадто неприємною.

Були й скарги на здоров’я. У спогадах і переказах згадуються проблеми з травленням, а також чутки про зламані зуби. Однак не всі ці історії однаково добре задокументовані, але таке на порожньому місці не зʼявляється.

Також шоколад не завжди добре виконував роль резерву калорій. В умовах, де бракувало води та часу, Раціон D міг бути незручним: швидко з’їсти його було важко, а після споживання посилювалася спрага.

Тому в шоколаду було два основних шляхи, якщо була можливість: або його розчиняли в гарячій воді, щоб зробити шоколадний напій, або намагалися позбутися — обмінювали на іншу їжу та корисні речі чи просто викидали.

Навіть після Другої світової війни подібні термостійкі шоколадні раціони ще довго залишалися частиною американського військового харчування.

Не викидати ж вже закуплені плитки.

#творчість

@widluda