Марні страждання.

Кожна спільнота хоче якось виділитися. Хтось хвалиться, що читає класиків, або іншим таким. Все б нічого, але іноді дехто заходить надто далеко.

Культ хардкору або трайхареди - це ті самі сумнівні люди без особистого життя, совісті, тактовності та банального естетичного смаку, які мають тільки одну ціль в житті. Пройти гру на найвищій важкості.

Це люди, які зляться, коли не можна зразу включити ультра-кошмар з одним хп на залізній волі. І дуже радіють коли так можна. І ще більше вони радіють тому, що можуть цим похвалитися.

Я не розділяю цю всю шану до складності заради складності. Бо часто увесь ріст рівня складності зводиться до простих штук в залежності від того, який жанр гри. Цифри хп у ворогів неадекватні, блок частини ігрових механік, обмеження і так далі. Така гра перетворюється не на задоволення, а муку. Скелет забирає 10 хвилин часу, а цих скелетів 20. Така собі математика.

Згадав, що колись грав у якусь японську рпг, (я забув її назву) і в коментарях до гри радили виставити найвищий рівень важкості. Я попробував і гра виявилася не прохідною. А такою вона стала, бо як виявилось, високий рівень важкості блокував половину можливостей прокачки, як то бали професій.

Я не проти того, щоб гра зрізала якісь окремі гейплейні штуки, як умовний фаст тревел, але в усього має бути межа.

Я не люблю цих любителів «тру хардкору» не тому, що я боюся високого рівня важкості, а тому що вони часто виправдовують подібну халтуру тим, що всіх називають слабаками і що просто треба постаратися. А всі зауваження не тактовно ігнорують чи заперечують.

Такий собі підхід.

#творчість

@widluda