Шлях творця

Цей тематичний тиждень був не лише з метою ностальгії чи зайвий раз забайтити адмінів Адептус Мемасус. Це скоріше приємний бонус. В мене, як це часто буває, були свої творчі цілі.

Перш за все, це розумна ностальгія. Я My little pony подивився в доволі зрілому віці. Це було навчання в університеті і я виявився винятковим у тому, як виконував завдання, на подобу курсових. Я робив це надто добре і в мене було вагон часу. Тому я багато читав книг( благо тоді так співпало що почали видавати багато крутих книг), дивитися аніме та мультфільми. Ну і не дивно, що в певний момент мій вибір пав на Поняшок, бо їхньої мемності було важко не помічати, а я навчався на журналіста.

Як ви вже зрозуміли, поняші мені сподобались. Настільки, що я їх недавно знову вирішив передивитися. І був приємно вражений, бо мультик добре зістарився. Хороші жарти, нормальні сюжети та добре пророблені персонажі. А також я почав по іншому дивитися на деякі речі, які бачу зараз. Наприклад цензуру і творчий процес.


Доволі іронічно, що в мене склалося враження що в творців серіалу було менше обмежень, ніж сьогодні є у крієйторів. Чого тільки вартує те, що творці гача ігор не можуть створювати одружених персонажів, або навіть не створюють романтичні стосунки. Або всякі квоти на те, які теми можна висвітлювати і які персонажі мають бути позитивними.

Але тут скоріше історія не про творчу свободу, а послідовні обмеження і свободи. Доволі неінтуїтивно виглядає ситуація, коли в гача-іграх може бути море еротики, але при цьому існує майже панічний страх показати персонажа з обручкою на пальці або в офіційних стосунках. Або, що кожна друга пара, по госту, має бути лезбійсткою, бо тому що. Колись правила того, що можна робити і не можна були більш очевидні, а зараз усе є непевним, як і самий пост модернізм з якого ми не можемо вийти.

Поняші мені не дуже допомогли вийти з кризи, але полегшили вихід з неї. Плюс млп та багато інших медіа допомогли мені сформувати погляд на те, якою має бути творчість. Це довго пояснювати, і про це якось іншим разом, але просто скажу, що по наприклад Рік і Морті повністю суперечать моїм поглядам, але про це поговоримо іншим разом.

В цілому, особисто для мене, це була приємна подорож. Це як приїхати в якесь улюблене місце, і побачити щось нове, що раніше не було тобі помітним. Поняші виявилися навіть ще більш цікавим артефактом мас культури, ніж можна було подумати на перший погляд. І надіюсь, що цей тиждень приніс вам стільки ж задоволення, що й мені.

#творчість

@widluda