Мультик для дітей, не вирок

Мене, медійника за освітою, і автором за покликанням, не може не надихати те, як автори серіалу підходили до створення серіалу і розвитку світу та персонажів. А підхід в них був більш ніж цікавий.

Творці серіалу Дружба це диво, це доволі різносторонні люди. Якщо фонові відсилки на все, від старого аніме типу Ранма (то був 2011 рік і ремейку не було), інші серіали типу Ріка і Морті, це ще нормально. Але творці зробили свого Йоду, Зекуру. І вона букально виконує ті ж функції що й Йода і її батьківщина спеціально не розкрита. Творці часто адаптовували образи різних медіа для себе.

Крім цього автори слідкували за фанацькими форумами. Деякі персонажі і їх оріджин мало не був пролобійований фанатами. Іноді це навіть призводило до дуже цікавих сюжетних перипетій.

Крім цього у творців було добре з почуттям гумору та іронією. В серіалі часто бувають жарти про абсурдні моменти в побуті поні. Навіщо кабінки для переодягання, якщо всі увесь час ходять голі? Та багато інших таких моментів.

Є навіть окрема серія, де творці мало не висміяли не те що свій, а явище «фандом» в принципі. Там і хейтери та шанувальники окремих персонажів, і літературні душніли, колекціонери, та інша задроцька дичина. Воно навіть закінчилось кліфхенгером.

Ну і в авторів було одне поле, де вони могли розширювати лор, продовжувати історію після закінчення серіалу та розкрити чи розповісти більше про персонажів. Комікси.

В коміксах автори закривали сюжети, створювали такі історії, що боси Хазбро не дозволили б показати у серіалі, та просто насолоджувались процесом. Контролюю було менше, і автори могли дозволити собі більше.

Так, все це було задумано перш за все для просування, але вже ж вони підійшли до цього творчо, що як мінімум заслуговує поваги.

#творчість

@widluda