Сліпий побачив, як безногий пішов.

Париж. Це місто лише недавно отримало статус фешн столиці та міста кохання. Довший час це було місце, яке гнітило своїх мешканців.

Столиця Франції довгий час славилася такою прекрасною річчю, як Gibbet of Montfaucon. Це була одна з найбільших шибениць Європи, де за одну страту могли повісити декілька десятків людей.

А вішати було кого. В Парижі реально спалахували масові бійці, плодилися банди, шахраї та вбивці. Ну і Парижський університет теж був одним із джерел беззаконня, завдяки своїм студентам.

Але було і одне справді виняткове місце, яке ділилося на фоні всього мороку парижських вулиць.

Двір чудес. Так називали декілька особливо небезпечних кварталів, куди ніхто при здоровому глузді не насмілювався туди ходити. Міська варта туди сунула носа лише при крайній потребі. А це було не часто.

Таку назву Двір чудес отримав через доволі цікаве явище. В день вулиці були забиті каліками: сліпі, без ногі і так далі. Деякі заможні громадяни, щоб заспокоїти свою совість, кидали цим злиденним людям милостиню.

Проте, як тільки темрява вкривала місто, а остання монетка була кинута жебракам, вони… «сцілювалися». Сліпі починали бачити, храмі ходити рівно та впевнено, а хворі кашлі зникали.

І всі колишні нужденні починали займатися звичайним злодійським ремеслом всю ніч, щоб з рану знову окалічіти, та чекати на милостиню.

Дива та й годі.

#Гісторія #історія

@widluda