Дозвіл на інтим.

Я по трохи виходжу їх ще одного письменницького блоку. І напевно варто поговорити про деякі шкути в моїй творчості.

Сьогодні тема нашої розмови це целібат.

В книгах, які я пишу, і буду писати, я по більшій мірі уникатиму такої штуки, як примусовий целібат.

В нашій реальності, целібат в католицькій церкві був продиктований банальним прагматизмом, жадібністю та банальною лінню канцелярії святого престолу.

Церква мала у своїй власності багато майна, і остання, що вони хотіли це його втрачати, через розділення його між нащадками чинів різних рівнів. А найлегше це було зробити прямою забороною на інтим і всяке таке.

Особливо для мене це жахливий спосіб вирішення проблеми в такій структурі. Особливо якщо воно продиктовано саме вигодою.

З іншого боку це можливість для мене в своїх творах порефлексувати на те тему того, чим ще може бути целібат для віруючого служителя церкви. Бо як не як, я створюю релігію в своїй світах чуть більш ідеалістичною, і відмова чи прийняття чогось це вибір кожного.

Целібат мої персонажі можуть приймати по різним причинам: погане трактування догм, відданість обовʼязку та навіть жахливий досвід, який їх штовхає на таке рішення.

А ваша думка яка? Чи це взагалі важливо і що на вашу думку ще варто підняти з такого?

#творчість #мій_твір

@widluda