Вийшла сьогодні з лікарні, де все так і "пахне" суцільною стерильністю та багатством, а потім добила себе прогулянкою по ТРЦ і відчула льогкий тиск і сором через те, що я бідна. Не знаю, чому мене це так почало зачіпати, ну бо якщо брати мене окремо від сім'ї - я буквально і є бідною? А якщо з сім'єю, то нижчий середній клас. Ніколи не хвилювали ці питання відносно моєї сім'ї, але чим більше абстрагуюся і розумію, що я вже сформована окрема особистість, яка має залежати тільки від себе - то сука як же мені соромно за будь-які дії пов'язані з фінансами, як і за те, скільки я заробляю і за те, як я "бідно" виглядаю