Post #7665
20
𝕴𝖓 𝖘𝖊𝖆𝖗𝖈𝖍 𝖔𝖋 𝖑𝖎𝖋𝖊 (𝕳𝖆𝖏𝖚) Моя щира реакція на те, що мені втирали, що не порушують закон зі здвигом в оплаті (між виплатами має бути не більше 16 календарних днів), але я вже нарахувала повноцінно 17 днів і тепер можна на ізі звернутися до Державної служби України з питань праці, щоб…
Я все ще хочуть вибити доки, які мені дали на підписання під час працевлаштування, бо пройшло майже три роки і я чесно не пам'ятаю, чи мені суто на словах спизданули про чіткі дати оплат, чи все ж це було вказано і в документах, бо якщо в документах є, значить весь цей двіж початково був порушенням закону і мені нагло пизділи в очі. Скільки б плюсів не нараховувала для своєї першої офіційної роботи, зараз цей мандраж проходить і я все більше бачу яке відношення до працівників взагалому (варто згадувати те, що кожен директор підприємства пару раз точно зривався і орав в своєму кабінеті та трощив все, як скажений?), тому мені стає все огидніше від всього цього. Я думала я вмію добре відділяти роботу від особистих почуттів і що зможу надалі працювати, бо я не приходжу сюди шукати друзів чи дозволяти якимось блядям, навіть якщо вони головніші за мене - відкривати до мене рота зі зневажливим ставленням, а просто ходитиму суто заради грошей, то все буде ок, але ж мем в тому, що і гроші вчасно мені не виплачують да. Кар'єрного зросту я не бачу. Розвитку я не бачу. Я просто сиджу на місті і все. Мене зупиняє лише страх того, що я знаю занадто мало, щоб іти на іншу роботу, але сидячи тут особо нового і не дізнаюся да
- ⚡ 1
- ❤ 1
- 🙏 1
- 💋 1