Як виявилось у KHORS прям сьогодні вийшов 7-й альбом 'Де Слово Набуває Вічності'. Не бачу інакшого виходу як продовжити ідею попереднього поста.

Музика KHORS десь починаючи з 'Мудрість століть' для мене звучить, при всій моїй повазі до старіших альбомів, як мелодійний гул. Ідентичність гурту та доволі впізнаваний звук якось притерлись. Хоч KHORS так само практикує потужні тремоло, хороші соло, багато клавішних, впевнену ритм-секцію, бласт біти, гіркий вокал та включення фолкових інструментів та/або партій інструментів які б включали в голові відчуття певної дотичністі до історичних подій. Все це перечіпається через рефлективність що є не більше ніж тінню попередніх заслуг. Атмосфера віддає синтетикою та не чується щирою. Може просто тому що стали писатись в кращих умовах, порівняно до топових 'Cold' та 'Return to Abandoned', а може просто тому що нині не можуть вже писати такий яскравий матеріал. 'Де Слово Набуває Вічності' все ж кращій на голову від пари попередників, проте, як не крути, не хапає як треба. Сподіваюсь, альбом стане медіатором між періодом 'так-собі-альбомів' та чимось більш потужним в майбутньому.

Зворотна сторона медалі, це (підсумую) ідеологічна та тематична складова яка мені дуже близька та імпонує вкрай сильно. Хоч KHORS десь, колись, говорили що є позаполітичним гуртом, проте, ті теми які вони зачіпають у своїх альбомах, аж ніяк не можуть бути названі позаполітичними. Так і 'Де Слово Набуває Вічності' розповідає за трагічну сторінку в історії України — будинок Слово в Харкові. Те як гурт за ці події розповідає, та пристрасть з якою це зроблено досі підкупають та роблять свою справу.

BANDCAMP | YOUTUBE