ух, скільки різних думок перемішалося в голові, шо як хз все зібрати до купи
сука, вкотре впевнююся що доросле життя складне. скільки потрібно приймати серйозних рішень, а я просто не вивожу оці всі прийняття рішення, мені тільки 19, я все ще думками мала 12 річна дитина, яка жила своє звичайне життя, і ні за що не парилася, я ще сильно не, блять як те слово, не здраво мисляща на свій вік, я звикла що все роблять за мене, мені на все прокладається дорога, за мене все вирішують, а я просто все приймаю, як тільки я задумуюся про те що мені колись все ж прийдеться робити все самій, людей які робили все для мене, більше не буде, я не знаю як буду виживати, я не бачу себе самостійно ні в чому, я просто дурна 19 річна дівчиська, яка не вміє НІ ЧО ГО без когось.
мені потрібно зробити доволі серйозне рішення як для мене, але чи правильно я все зроблю, чи буде воно правильним для них, я хочу цього, але чи не зроблю я цим боляче їм, я не хочу їм показатися цим не вдячною дитиною, але і я більше не хочу цієї давки з їх сторони, дякую що все ж є люди які стоять на моїй стороні, але і перед ними я не хочу буду поганою, я хочу цього, але чи буду я готова бути самостійною, я не вмію бути сама за себе, я звикала бути з кимось і що в мене є опора, а коли я залишуся сама, що зі мною буде, дивлячись на них, і бути з думками що мені прийдеться їм в лоб сказати це рішення, але я втомилася від цього вже, сука, я просто плачу поки пишу це все, яка ж я тряпка, я приймаю все близько до серця, я не вмію бути твердою, блять чому я вже доросла, чому так швидко йде час.
я вже не знаю куди себе дівати, і ці всі думки, мені вже дурно від них, я схожу з розуму сидячи дома, я за ці три дні, вже забула як писати ручкою, погано на мене впливає не спати в такий час, я вже звикла спати в такий час.
да отакий от рандомний вкид, але я нічого пояснювати до цього не буду, може якось потім