Два дні тому сидів і розмовляв з Маратом, жартував: «Коли вже ти навчишся грати в теніс?»

Хоча ще нещодавно прилітав до нього на одну з бойових точок і, поки заправляли літак, ми зіграли партію. І я навіть виграв у нього з відривом в одне очко 😒

Ви навіть не уявляєте, наскільки це була світла й позитивна людина.

Бути в ротації, де був Марат, гарантувало, що жодного дня поганого настрою у вас не буде.

Він не відмовлявся від жодного бойового завдання, ніколи не нив і не дозволяв страху взяти верх.

І коли після смерті твоїх бойових друзів деякі «полковники» говорять тобі в обличчя: «Я нє должен ваєвать! Я палковнік і я пайду паслєднім!»

Нікуди такі люди не підуть. Навіть останніми.

Була б моя воля, я б розміняв одного бойового льотчика, який загинув, на сотню непотрібних сцикливих офіцерів.

Але чим далі ти чуєш щось подібне, тим важче стримувати емоції й контролювати себе.

Справжній і вірний син українського народу!

Назавжди в небесній ескадрильї 🫡