☝🏻 Настав час поговорити про те, що пригоди Ани й Діна виходять за рамки трилогії. Слово містеру Беннетту.

💬 Скільки книжок про Ану й Діна я збираюся написати?

Чесна відповідь – я не знаю. Справді не знаю.
Можна сказати, я опинився трохи загнаним у кут. Спочатку уклав угоду на одну книжку – «Затруєну чашу». Потім підписав контракт іще на дві книжки цього циклу, після чого його почали називати трилогією. Тож багато читачів вирішили, що A Trade of Blood (* робоча назва українською — «Торгівля на крові») стане останньою частиною, хоча я ніколи не називав свій цикл трилогією чи чимось подібним.

Через це чимало людей запанікували або, принаймні, дуже здивувалися, дізнавшись, що я працюю над четвертою книжкою. Але ж, друзі, я від самого початку збирався її написати! У цьому й полягає принадність серії детективів про вбивства – таких історій можна створити цілу купу. Здається, романів про Еркюля Пуаро було тридцять один. Стільки я писати не хочу, але точно хочу більше трьох, чотирьох чи навіть п’яти.
Наразі інтуїція підказує мені: більше п’яти, але, ймовірно, менше десяти. Я відчуваю, що в межах десяти книжок цілком зможу дослідити все, що мене тут цікавить. Хоча насправді поки не знаю напевно.

І це навіть трохи кумедно, адже я знаю, чим завершиться ця історія. Знаю, до чого рухаються Ана й Дін протягом усього циклу. Дін думає, що вони просто розслідують убивства, нехай. Але очевидно, що впродовж усієї серії відбувається щось значно масштабніше. Я знаю загальну арку цієї історії та її контури. Знаю також, у які куточки Імперії хочу відправити героїв.

Багато рішень я прийматиму просто за відчуттями. Наприклад, я змінив сюжет четвертої книжки, побачивши реакцію читачів на третю. Їм хотілося більше подій, пов’язаних із наскрізним сюжетом усього циклу. Хотілося, щоб відбувалося щось справді масштабне, щоб у сюжеті з’явилися важливі зрушення, – а не лише чергові розслідування вбивств. Тож я це змінив.
Але треба розуміти: коли я вношу такі зміни, загальна тривалість циклу скорочується. Так само як скорочується життя Діна, коли він проходить процедури просочення. Коли я роблю в сюжеті настільки різкий поворот, це, ймовірно, суттєво наближає завершення всієї серії.
Тому багато залежатиме від того, які теми я захочу порушити й що саме дослідити, чого чекатиме аудиторія і що надихатиме мене самого. А ще – який шлях до фіналу, що вже існує в моїй голові, виявиться найцікавішим. Сам фінал, гадаю, я вже ніколи не зміню.

Отже, наразі моя відповідь така: більше п’яти книжок, але менше десяти. А далі я багато в чому орієнтуватимуся на відчуття – на реакцію читачів і те, чим мені самому захочеться займатися.
Ось така велика, дивна й доволі хаотична відповідь.

Джерело: r.jackson.bennett (транскрипт відео).