#дпс #нампишуть
Машина по ринковій ціні це, звісно, дуже «цікаво» і так «таємничо», але давайте поговоримо про справді важливі речі.

Київ, Київщина та багато інших регіонів України живуть і працюють в умовах постійних повітряних тривог. Харків, Запоріжжя, Суми, Херсон та інші міста щодня стикаються з небезпекою, яка давно стала частиною повсякденного життя.

Один БпЛА типу «Герань» може пролетіти через увесь Київ за лічені хвилини. Тривоги тривають годинами. Були дні, коли вони фактично охоплювали майже весь робочий день — із самого ранку.
І що роблять працівники ДПС?
Їдуть на роботу під час повітряних тривог. Повертаються додому під час тривог. Працюють, коли за вікном вибухи, а над містом летять ворожі безпілотники. І при цьому мають забезпечувати виконання всіх завдань, дотримуватися строків та звітувати про результати.

А що в цей час центральний апарат? Тиша.

Жодної зрозумілої комунікації щодо організації роботи в умовах систематичних загроз. Жодного системного підходу, який дозволив би поєднати безпеку людей із безперервністю робочих процесів. Натомість усім добре знайома рекомендація: «Перебувайте в безпечних місцях».

Дякуємо. А контрольні картки теж познімаєте? Строки виконання завдань перенесете? Робота просто зупиниться на час тривоги? Чи працівник має одночасно перебувати в укритті й забезпечувати виконання всіх показників?

Безпека — це не рекомендація для галочки. Це питання організації роботи та відповідальності керівництва.

Ще з 2022 року можна було напрацювати й запровадити зрозумілий механізм змішаного формату роботи там, де це дозволяють функції: дистанційна робота, чергування працівників, гнучка організація присутності в офісах.

Ідеться не про те, щоб усі одночасно перейшли на дистанційку. І не про те, щоб хтось працював менше. Ідеться про розумну організацію процесів, яка дозволяє виконувати завдання, не наражаючи людей на зайвий ризик дорогою до офісу та назад.

Технології для цього давно існують. Дистанційна робота не є чимось фантастичним. Змішані формати використовуються в різних установах, в тому числі в інших державних органах. Чому ж у системі ДПС це питання досі не отримало належної, системної відповіді?

Натомість регіони мають забезпечувати результати, подавати інформацію, виконувати доведені завдання. А як саме це відбувається в умовах постійних тривог, вибухів і загрози життю, схоже, не завжди стає предметом належної уваги.

Від регіонів вимагають результатів. А хто відповідає за те, щоб люди могли працювати в безпечніших умовах?

Особливо прикро за колег із Харківської, Запорізької, Сумської, Херсонської та інших областей, де безпекова ситуація ще складніша.

Невже для того, щоб організувати роботу сучасної державної служби, потрібні якісь неймовірні технології? Чи, можливо, проблема не в технологіях, а в небажанні системно змінювати підходи?

Ми живемо у 2026 році, працюємо в умовах повномасштабної війни, а питання організації роботи під час повітряних тривог досі не повинно залишатися на розсуд окремого працівника чи керівника підрозділу.

Коли центральний апарат ДПС нарешті почне говорити не лише про показники та звітність, а й про реальні умови, у яких ці показники забезпечують люди?

Бо новітні технології мають полегшувати роботу й допомагати зберігати життя. А не залишатися чимось складнішим за саму проблему, яку вони давно могли б допомогти вирішити.