Моє рідне місто - Токмак, Запорізька обл. Від початку повномасштабної війни воно було окуповане, і я разом з ним. Коли це ще було можливо, я хотів виїхати, але недостатньо приховав проукраїнську позицію, через що додому завітали 10 чорно-зелених чоловічків. Як наслідок, я провів 3 місяці у камері сізо і ще 3 після того, риючи окопи для їхніх позицій під дулом автомату.
Під час мого полону усі документи були викрадені та знищені росіянами. Враховуючи дані обставини, мені прийшлось робити їхні документи, аби мати можливість виїхати в Україну.
Тут і починається уся історія. Три тижні тому мені вдалось виїхати у Казахстан, де я зараз і знаходжусь. Тут я звернувся до українського консульства, зараз мені роблять посвідку для повернення на Батьківщину. Дібратись в Україну стає задачею з зірочкою для мене. Чому?
Зірочка - це вартість квитків додому. Квиток з Казахстану до Польщі (яка є транзитом) коштує близько 20 тис грн. На жаль, я не маю нічого, крім великого бажання дістатись України, тому вимушений просити допомоги у вас всіх. На все про все в мене є 2 тижні. Це час, за який мені зроблять документи. Був би дуже радий поширенню даного посту!
🎯 Посилання на банку
картка моно:
4441114428875866Інформація про моє перебування в полоні, яка підтверджує, що це не фейк:
1. Пост на каналі студради мого універа
2.1 Змістовна стаття на інфопорталі Zmina
2.2 А також інтерв'ю зі мною вже після звільнення з полону
3. Англомовна стаття в "Kyiv Independent" на основі мого інтерв'ю з журналісткою цього видання
4. Фото (3) витягу з реєстру досудових розслідувань щодо мого зникнення (заяву писала тітка в Україні)