ШАНОВНІ ЗЕМЛЯКИ! ЗВЕРТАЮСЯ ДО ВАС, ЯК ЗАВЖДИ ВІДКРИТО, ПОСЛУХАЙТЕ
 
В останні дні всі ви читали офіційне повідомлення керівництва АrcelorMittal про припинення – наголошую, припинення – роботи металургійного комбінату через ворожі ракетні удари.
 
Ситуація справді вкрай важка. Як ви знаєте, тільки за останні тижні підприємство зазнало чотирьох масованих ракетних обстрілів російських окупантів. Руйнування дуже серйозні. Але найтрагічніше, що, на жаль, внаслідок атак загинули 5 співробітників підприємства. Вічна їм пам'ять... Ще 17 працівників отримали поранення.
 
І в Кривому Розі ситуація насправді ситуація гірша, ніж будь-де, крім звичайно самої лінії фронту. Основою міста є гірничо-металургійний комплекс. Арселор стоїть. Інгулецький ГЗК стоїть. Південний – стоїть. КЗРК – стоїть. Інші великі підприємства працюють максимум на чверть довоєнного виробництва. Відповідно підприємства та підрядні організації, які забезпечують їхню роботу – також не працюють.
Причини – ворожі атаки, і логістика – неможливість відвантажувати продукцію через порти.
 
Наскільки це серйозний удар для міста у цілому?
Не приховую – дуже серйозний. Головне, звісно – це робочі місця, це зарплати людей.
По-друге, це податки до бюджету громади.
І це не просто абстрактні цифри. Усі ми розуміємо – це кошти на зарплати бюджетників, на утримання міської інфраструктури, ремонти труб та котелень, це гроші на дитячі садки, соціальну сферу та багато іншого.
 
У такій ситуації після руйнування окупантами виробництв опинилися й інші промислові міста. Наприклад, Запоріжжя – там зруйновано «Запоріжсталь», або Кам'янське – металургійний комбінат «Каметсталь».
 
Тобто ситуація дуже складна. І це правда.
Але, дорогі земляки – єдине правильне рішення, це не опускати руки. Я вірю - Кривий Ріг обов'язково вистоїть!
 
Давайте разом з вами згадаємо.
2022 рік, початок повномасштабної війни. Ворожі колони за 200 метрів від знаку «Кривий Ріг» з боку Інгульця. У багатьох паніка – пробки на дорогах на виїзді із Кривого Рогу. Але ми підривали мости та тунелі, блокували аеропорт, рили окопи, протитанкові рови, будували опорні пункти. Просто працювали 24/7 і робили все можливе та неможливе. І завдяки об'єднанню всіх криворіжців та, безумовно, нашим героїчним Збройним силам, коли вони підійшли - вистояли.
Над містом – український прапор. І так завжди буде.
 
2023-й, літо. Ворог підриває Каховську ГЕС.
Для нашого міста – це техногенна катастрофа, з якою з часів Другої світової не стикалося жодне місто у Європі. Теж багато від кого тоді чув, що «все пропало», що настав час все кидати і їхати. Але ми знову працювали 24/7. «З нуля» будували нові водогони та насосні. Стабілізували ситуацію вже через три місяці, а через рік запрацювали й усі чотири нитки нового магістрального водогону.
 
Коли ми все це починали робити – багато фахівців казали нам, що це неможливо. З погляду математики - це так. З погляду криворізького характеру – виявилося можливим. Так – наслідки ми ще відчуватимемо довго. Але місто із водою. Водою із Кременчуцького водосховища за 250 кілометрів від міста.
 
Зима 2025-26 року. Температура до –20. Постійні удари ворога по енергетиці. Блекаути. У Кривому Розі також розбомблено половину підстанцій.
Навіть міста-мільйонники, такі як Київ та Харків, змушені зливати воду з систем опалення. У нас у Кривому Розі також кілька разів були ситуації, коли після прильотів час на порятунок систем йшов навіть не на години, а на хвилини. І знову – працювали 24/7. І знову вистояли. Місто було з теплом та водою.
 
І таких прикладів я можу наводити багато. Ми разом з вами пройшли через багато чого. Про щось можна говорити, про щось обов'язково розповім після війни.
Але головне - навіть коли здавалося, що нічого неможливо зробити – ми робили і ми вистояли. Разом із вами.