Ми вважаємо, що окрема людина з усіх поглядів включена у соціальний контекст. Вона визначена спільнотою у двоякому сенсі: з одного боку, вона обумовлена всім соціальним організмом, а з іншого боку, одночасно цілеспрямована на цей сукупний організм.

Таким чином, існує як соціальна обумовленість індивіда, так і його соціальна цілеспрямованість.☯️

Що стосується соціальної обумовленості, слід підкреслити, що так звані соціологічні закони ніколи не детермінують індивіда повністю; отже, жодною мірою не позбавляють його свободи волі.

Стосовно соціальної долі людина так само зберігає поле вільних можливостей прийняття рішень, як і стосовно своєї біологічної чи психологічної долі.

Що ж до соціальної спрямованості, то слід вказати на ту оману, яка у царині психотерапії властива насамперед індивідуальній психології: я маю на увазі ту помилкову точку зору, згідно з якою вся ціннісна поведінка людини у кінцевому підсумку є не чим іншим, як соціально правильною поведінкою.

☑️ Точка зору, що ціннісним може бути лише те, що корисне суспільству, не витримує жодної критики. Вона призвела б до ціннісного збіднення людського буття.🥺 Можна легко довести, що у світі цінностей існують індивідуальні сфери цінностей, реалізація яких може і навіть повинна бути здійснена поза і незалежно від будь-якої людської спільноти.

Саме там, де йдеться про цінності переживання, немає місця користі для спільноти. Ціннісна повнота, яка відкривається окремій людині у процесі художніх переживань або споглядання природи, абсолютно не залежить від того, чи отримає колись спільнота від цього користь.

⚠️ При цьому ми зважаємо на те, що існує ще низка цінностей переживання, які за своєю суттю залишаються у царині цінностей суспільного переживання - чи відбувається це на ширшій основі (товариськість, солідарність), чи на основі еротичного партнерства, у формі спільноти двох людей.🤝
Франкл, В. (2001). Психотерапія на практиці (Пер. з нім.). Промова.

Поширюйте наш канал🤗
@viktorfranklukraine