Виклик тижня 🫆

Усе має свій початок і свій кінець -
Кохання, довіра, щирість, печаль, терпець...
Ти ходиш по колу і віриш, що все без змін,
Тим часом це поле засіяне сотнями мін!

Ти звик, що земля під ногами - надійна твердь:
Згорить середа - хай, за нею буде четвер!
Ти думаєш, цукор буде солодким завжди‌,
Та хтось уже сіллю посипав рани й сліди.

У кого горіло ім'я твоє на устах,
Зітре твою віру наївну у сталість в прах!
Чий крик ти не чув, наче був цілковито глухий,
Тож тепер у мовчанні шукати любов не смій!

Тож тепер в дикім танці із тінями на стіні
Ти рахуєш ночі самотні й самотні дні...
У кожному русі, у подиху, у думках -
Безглузді надії і страх, що за рогом - крах.

Чи дійсно кохання схоже на битву, війну?
Чи ти переміг, коли втратив її одну?
Хіба ти не мав тримати за руку завжди?
Іди тепер сам, не тримає ніхто, іди!..

Життя - наче поле, засіяне сотнями мін...
Ти ходиш по колу в надії, що все без змін, -
Кохання, довіра, щирість, печаль, терпець,
Та все має свій початок і свій кінець!

© Юліанна Давидова