Виклик тижня 🫆

Одного холодного осіннього ранку
Цифрохід вів стрілки вкотре по колу,
Миті стигли у розкладах черг і випадку
Звичним послухом в нікуди летіли довкола.

На скляному правильно круглому столику
недопите вино із смаком пристрасті ночі:
Півсолодке вустами і сухе в лихоспогадах
Про вечірні події зі словами "не хочу".

На крихкому півсферичному куполі дому
Осад крапель, як сліз, лісового туману
Між дерев заховався, поглинувши втому
Незворушним гніздом – осередком обману.

Скло прозоре – душі в тривожній бентезі,
Кришталево бринять, тріпочуться аури
Чути подихи важкості після пожежі,
Після поспіху з ночі вимолюють паузу.

Час з відтінком брунатно-багряної совісті
Перетримав думки в недобродах світанку.
Крики й вибух душі.
Напруга
От-от і скло трісне.
В обіймах холодного осіннього ранку.

Kaiser_A